Що ж мені робити, батько?
Я образу, як каміння у душі тягаю.
Я її забув, здавалось,
А вона гукає.
Пес шалений, що чекати?
Бо вона живуча,
У ночі тримає міцно,
Як провалля круча.
Я на місяць вовком вию,
Кулаки стискаю,
А вона сміється в очі,
Вуха затикає.
Що ж мені робити, батько?
Я кохання, як каміння у душі таскаю.
Що? Забути?
Ні, не хочу!
Та й не забуваю.