Мені вітер таємно шепоче: «Я знаю».
Так, я знаю, джерельце у тиші дзюрчить,
І я знаю, що зветься дівчина бажана.
Моє серце журбою за нею щемить.
Сонця прагнуть троянди,
Шукають з ним зустрічі
Прагнуть губи до губ,
Та зітхають слова.
Я кохаю. Я знаю,
Що зветься дівчина бажана.
Мені вічно жадана бажана,
Як сонцю жадана весна.
Я тримаю в обіймах тебе.
Стежкой сонячний зайчик біжить по долоні.
Ранок кличе:
«Бажана, прощатись настала пора!»
Марно, ранок, мій друже!
Вторять в вазі червоні троянди.
Він затримав в обіймах її
Назавжди. На життя.