Я десь є.
Ви шукайте мене.
Моє серце рахує,
Як годинник, і світло, і ніч,
Та обличчя залишених мною.
І не зличить тих спогад,
Крокуючих в думках юрбою,
Що у снах, ніби мати,
Торкаються пліч.
Я десь є.
Я в надіях живу.
В кожнім скрипі дверей,
В кожній трелі дзвінка,
Що турбує в нежданний вас час.
Я гукаю: Я – є!
Я прийду на світанку.
Неголений, з втомой до вас.
На підлозі залишив валізу,
Скажу: «Слава Богу, я дома!
Я – є!
Повернувся до вас!»