Закохалося вiдлуння
У таємне iм’я Лара.
Серед гiр, лiсiв шукало
Iм'я, що в душi спiвало.
Закохалось, як людина.
Вiдкiля взялася та сила?
Б'ється пташкою кручина,
По ночам гукає: «Мила!»
Та мовчить далека Лара.
Моє серце, жах, завмерло.
Закохалося вiдлуння,
Закохалося –
та
вмерло.