Пост-магiя -In vina veritas-

Валентин Лученко
Саторі - це чути у пУчках спокій.
Оці особливі вібрації.
Мозок твій випромінює альфа та тета-ритми.
Ти їх, звісно, не усвідомлюєш.
Але це нічого не значить.
Ти просто пливеш у Всесвіті.
Ти знаєш Усе і Нічого.
Ти сів на санки та спускаєшся з гори,
що зоветься Дао.
Летить повз твою душу-пурушу Простір
і Час кудись вкотре зникає,
що опосередковано значить,
що ця категорія - хибна.
Така оце штука фізика,
яку ти для чогось вивчаєш
в своїм підлітковім віці.

- От що ти скажеш про ролі Віцина?
- Того коміка з печальним фейсом?
- Так.
- Що тобі сказати? Совковий кінематограф створив образи, які перевершують уяву.
- А саме?
- Уяви. Знаходиться такий собі актор, який, як той Пилип з конопель, продукує чистий Дзен, що множить на нуль весь їх комінізм разом з тоталітаризмом.
- Несподіано.
- Якраз дуже очікувано.
- Згоден

In God we trust.
Так. Це - така старовинна готська формула.
Форма. Ла-ла-ла. Слова, що формують людську свідомість.
Натомість правди, натомість віри.
І не кажіть мені, що алкоголь винайшли даремно.
Лише він - найлегший спосіб повернути нас до реальності,
але ми його втрачаємо і стаємо або патологічно тверезими,
або алкоголіками. Що, власне, одне і те ж саме.
Саме тому, я стверджую -
In vina veritas!