Я знаю, що треба по- божь"1
Забути сво!м ворогам
Пробачить злод1йства ворож1
Й, мабуть, заличиться й нам
Та, хоч би до неба долину
Не "стерти" вояку того,
Що вбили сдиного сина,
Останню онуку його!
Хоч сивий, та сльози ковтас
Я в1рю, що ск1льки зможе,
До краю д1йде, не вертас
Тай нищить фортец1 ворож1
За нього молюся провалом
В чотири роки, як муки,
Щоб ж1нка подарувала,
Як Сара,- дочку-онуку...