Закінчується тихо літо
і день вже не дарує квіти,
а тільки жовтенькі листки
скидають з шелестінням каштани.
Дме вітер і вони зашелестіли
так тихо наче захотіли
осінню пісню нагадати
і скоро їй тут прозвучати.
Вона прийде і дуже тихо
знов нагадає нам про літо,
сонячним днем наче сьогодні,
холодним вітерцем напередодні.
А поки – тиша і ліси
зеленої ще сповнені краси,
але каштани перші нагадають:
осінній лист покручений кидають.
Уже дитя отут гуляє
і кроком шарудіння додає,
як на сухе листя ступає,
то воно з тріском шелесне.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/11/14/1164
1.09.2019-8.11.2019
Світлина автора.
Івано-Франківська область.