Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/08/10/880
Сірий дощик кап і кап,
відеречком з неба ляп
і течуть уже потічки,
мокре листя і доріжки.
А по мокрих тих доріжках
тупцяють дитячі ніжки
в чобітках, що Туп і Гуп,
по доріжці гуп і туп.
Ось знайшлися чобітки,
як почали йти дощі,
бо вони чомусь ховались,
з комірчини не озвались.
У них спали кошенята,
кошенята йшли гуляти,
замість милих кошенят –
Туп дрімав і Гуп, що брат.
Хмар сувої небо носить
і побіг сіренький дощик,
пошукали чобітки
і знайшли їх залюбки.
Сірий дощик припинився
і водою світ умився,
тепер буде Туп і Гуп,
а в них ніжки швидко йдуть.
Зверху буде парасолька
сонячна, та уже мокра,
з сонцем жовті квіточки,
як закінчаться дощі.
Продовження: http://proza.ru/2020/09/30/1733
25.09.2019-5.10.2019.
Світлина із інтернету.