Стишок 82

Степан Нагорняк
Розгорни свої секрети і потонуть твої страхи мов ума лишенне гетто

Розгорни свої мрії і тобі на поміч прилетить усе небесне тріо

Розправ мила свої руки з надією глядя тебе в обійми прийме свята земля

Печаль тоску мені відмотанно жувати і з улибкою на лиці я готовий це прийняти

Берег розчарування я твій пробю і посил з самих глибин я тобі надією квітку подарю

Ведь мені дано в глибь темноти ниряти усі людські кряки діставати
І з улибкою в душі їм щось світле донести....

Світло в тебе було влито від небесного Творця
І ще охоронця Ангела щоб оберігав твої земні пуття
Сам Люцифер тобі посили пламенні дарить і воудушевльонно про красоту жіночу твою піснями голосить
Я лишень ниряю в бездну божевілля твоєї ізраненої душі і моє серце горить так солодко в огні....