Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/09/17/1805
“Чому все я, та я?
А як же так, то ні фіга” -
отак зелений німф вважав
і вайликів на зустріч посилав.
Тут блогери зібрались, ждуть,
та із словесних гармат вальнуть
і розпитають його про усе:
хто, коли, як, навіщо й де?
Та замість себе надсилав
пару вайлів сюди у зал,
щоб між собою розбирались
і дуже там не задирались.
Блогери-німфи дивувались,
вони на відповіді ждали,
нащо на зустріч позбирали
і так нічого й не сказали?
Дражнив так німф отих і цих,
а щонайбільше – так своїх:
а що це він один за всіх,
щоб віддувалися на сміх і гріх.
Злетіли блогери неначе сови,
а щоб були мені усі здорові,
здивовані, з очима як в сови,
мета, насправді, не вони.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/09/29/1754
21.09.2019.
Картина Ann Huey