Тошнить від заробітків помнутої Лондонської глини
Де всі гордо задирають спорченість свою
І пхають тобі хіхікаючи кусочок гнилої втраченої малини....
Тошнить від ізбитку гармону дурманюющого голову такого коротко-временого токсичного ядовитого перелому....
Тошнить від суєти болі й пустоти які жадно вбивають твої відмірянні дні....
Тошнить від законів людських й лицемірства
Де вимірюється етикетка під назвою божевіллям рабства ти повністю покрився....
Тошнить від пределу лені яка проростає тягнучи мені руку болючої мігрені...
Тошнить від смиренния митті Творця де в осколки розбивається віра моя...
Тошнить від рамок земного життя
Які криміналісти пошили в знак Божественого кінця....
Тошнить дорога в нікуда де розірванно полотно спокою радості буття які нам віщали небеса....
Тошнить уже від самого себе мол найшов я своє Я
І розбив його об ілюзії наступного перебуття....