МУХА ЦЕ-ЦЕ И ЗЕБРА
Лев хоть огромен, и царь, и герой,
Но на укус он кричит громко: - Ой!
Муха Це-Це в раздумье была:
Зебру она укусить не могла.
Муха Це-Це раздраженно летает.
Вот-вот укусит, жужжать начинает.
Полос так много, её раздражают
Черные полосы - где начинаются, где их конец?
Хитрая зебра разрисовалась.
Одна не покусана зебра осталась.
Муха снова взлетела, что тут творится…
У мухи здесь всё начинает кружиться.
Муха то сядет, то снова взлетает.
Перед глазами полоски мелькают.
Что же случилось, что тут творится?
У мухи тут все начинает кружиться.
Может быть, в чем-то и мухи вина,
Но не искусана зебра одна…
БІЛИЙ ВЕДМІДЬ
Одяг в нього хитромудрий: зверху гріє щільне хутро,
А під ним ще жиру шар забезпечує тепло і жар.
А швидкий який ведмідь! Без зупину
Пробіжить кілометри за годину.
ОБЕЗЬЯНА И ГРИПП
Львята шли: «Ки-хи! Ки-хи!».
Наказанье за грехи:
В речке вечером купались,
Насухо не вытирались.
А потом и говорят:
- Догоняли кенгурят.
Кенгурята те плохи:
Все подряд «Ки-хи! Ки-хи!».
Львята тут же возвратились,
Но «Ап-чхи!» тем заразились.
.
Тут навстречу обезьяны.
Рвут бананы быстро, рьяно.
Пусть покашляют мартышки.
Быстро к ним бегут вприпрыжку.
Это может только сниться:
Обезьяне простудиться.
Ваши чаяния плохи.
Не страшны «Ки-хи! Ки-хи!».
Львята всем: - Вот это да!
Не для всех страшна беда…
МЕДВЕДИ
Львов сюда бегут стада,
Каждый знаменит.
Но медведь известней,
Всех он победит.
Издревле всю правду
Бережет народ.
Лев, медведя видя,
Без боев уйдет.
Мощь неодолимая,
Чует даже тигр.
Не до состязания будет,
Не до игр.
Лапы мишка поднял:
-Тигр, уходи!
Будут тут трофеи,
Ждут всех впереди.
Медвежьих восемь видов
Известно на планете.
Но как они прославились,
Восемь видов эти.
СКВОРЕЦ-ПЕВЕЦ
Говорящего скворца подарили Зине.
Научился говорить, видно, в магазине.
И уже почти что год говорит он и поет:
«Ничего на свете лучше не-е-ту,
Чем бродить друзьям по белу све-е-ту».
Песню эту разучил, всем ее скворец дарил.
Ну, совсем бы был коротким
О скворце таком рассказ,
Если бы тот непоседа
В краске белой не увяз.
Папа красить собирался,
Но отвлекся, задержался.
Говори: -А где же птица?
Что ей в доме не сидится?
Вынести хотел во двор.
Нет скворца! Быть может, вор?
И хоть все полны печали,
Все же бегали, искали.
Ищут все и все вверх дном.
Дом весь ходит ходуном.
Что ж, наверно улетел....
Тут вдруг скворушка запел:
«Ничего на свете лучше не-е-ту»
Так открыли все секреты.
Мы птенца вмиг на газету.
Лапы долго отмывали.
Но зато мы точно знали:
Он позвал на помощь нас.
Песней сам себя он спас.
Вот такой вот наш скворец -
И певец, и молодец.
ЛОНДОНСКИЕ ПОРОСЯТА
В Лондоне недавно случай был такой:
Бежали поросята по улице трусцой.
- Вам бы дома посидеть.
Как оставили вы плеть?
Так же можно заблудиться…
Что случилось, что творится?..
Поросята к низу нос - здесь жасмин когда-то рос.
Жасмин хозяйка обожала: в волосы цветы вплетала.
Поросята утром встали - ничего не понимали.
«Монинг!» утром не сказали, их за ушком не чесали.
Что же это получилось - дорогая мама скрылась.
А у бедных поросят страх, отчаянье случилось -
Мамочку найти хотят.
Это пост номер пять - страж обязан тут стоять.
- Подождите, подождите! От меня не убежите!
И свистеть он громко стал, чем всех очень испугал.
Бег ускорили: «Быстрее!». Поросят он потерял…
Что же, все-таки, случилось? А у бедных поросят
Мама Мила потерялась - они найти её хотят.
Хозяюшка у бабушки тихонечко гостила -
Цветочки поливала, полы все перемыла.
Они не хулиганы, бесценный просто клад…
Они проснулись рано и очень есть хотят.
- За них вам обещаю тысячу подряд
Явился полицейский – он был, конечно, рад.
А вечером с хозяюшкой Рем с Боней в лимузине
Уже в деревню ехали и там живут поныне.
Одни собачек любят, другие лишь котят.
Немного реже люди растят и поросят.
Они же утверждают, что те их понимают,
И так же отвечают любовью на любовь.
Что свинки отвечают привязанностью, лаской
И дружно поросята пойдут как собачата
За вами хоть куда. А кто-то не поверит:
- Ну да? Зачем? Как - верят? И буркнут: - Ерунда!
Но только поросятам от этого не хуже,
Уход им человеческий и друг им верный нужен.
Хозяйка тут проснулась и глянула в окно:
Ох, поросяток милых не видела давно.
Сбежала по ступенькам - и гладить поросят.
Они ж увидеть маму давно уже хотят.
Прошел всего лишь вечер, потом один лишь день
И в Лондон собираться им всем уже не лень.
- Это наша мама, мы здесь её нашли.
В деревню по дороге хвостатые пришли.
На клумбе поросята на травке повалялись.
Жасмин в кустах понюхали - они не обознались:
Наверное, здесь бабушка-хозяюшка жила -
Цветы жасмина нюхала и саженцев дала.
Но рядом полицейский следил за поросятами.
Оставил важный пост -
Свистел он оглушительно и был совсем не прост.
Затем, увидев маму, сменил он гнев на милость:
В дороге бедным хрюшкам так трудно приходилось.
И снова пожалел он бедных поросят:
- Они у вас голодные и очень есть хотят.
ВНИМАТЕЛЬНАЯ МАМА
Шли лосята вслед за мамой.
Вдруг лосенок крикнул: - Мама,
Одуванчик так хорош!
Где ещё такой найдешь?
- Это не конец пути –
Долго нам ещё идти.
- Шарик жалко… - сын, упрямо.
Носом ткнула сына мама.
Сын засеменил ногами.
Мать тихонечко рогами
Подтолкнула сына.
Дочь ждала. Мать за сыном
Следом шла.
Перешли дорогу.
Лосята на поляне порезвились,
В лес густой зашли и скрылись.
УМНЫЙ БОБЕР
Холодное раннее утро, но с этих пор
На берег пришел веселый бобер.
Льдины в лед единый собрать речка не сумела
Проплывали мимо, отвлекли от дела.
Льдины так умело по воде скользили
И бобру здесь смело, громко говорили:
- Будем, бобер, мы твоим кораблем,
Притоком мы быстро и смело плывем.
Спрыгнул на льдинку, уверенно сел.
По речке по быстрой плывет он вперед -
Словно фрегат, как большой пароход.
Но только сузился крутой поворот, -
Плотно о берег ударился лед
И соскочить бобру тут пришлось.
Так у него сейчас повелось:
По берегу мчался бобер вдоль реки.
Вот и знакомый пригорок. Пеньки.
Тут осмотрелся, остановился -
И вот на льдине опять очутился,
Словно он плыл, как большой пароход.
Смело по речке - и вот поворот
За счастьем плывет бобер только вперед.
У СОРОКИ
Очень сорока была любознательной -
Было ей все разглядеть обязательно.
Лоскут подобрала и всё изучает.
Красный лоскут, кто его повстречает!
Музей свой в кунсткамеру быстренько спрячет.
Ей любопытно, не может иначе.
Музейным работником птица та стала,
Хотя и сама решала дела,
Хотя и на дубе всю жизнь прожила.
НАСТОЯЩИЙ ТИГР
Собаки решили: весь день будем драться,
За котами с веселым азартом гоняться.
Стайка котов под окошком сидела.
Собаки напали и сделано дело -
Коты разлетелись, коты разбежались.
Собаки уже за последним гонялись.
Тут Бобик сказал :- Воплощенье мечты:
На люке вон снова собрались коты.
Собаки трусцою к котам побежали,
Но в землю вросли: они не ожидали -
Котик худющий, - ну, кости и кожа,
Напасть на собаку намерился тоже.
На лапы поднялся, одной замахнулся
И зашипел, потом снова надулся.
Огромные когти на лапе сверкали!
Собаки под лапы его не попали -
Они, развернувшись, трусливо бежали.
Котик собратьям потом говорил:
- Истину в драках одну изучил -
Ты нападай, если бой неизбежен!
Будет противник тобой обезврежен!
ДАЧА И ЕЖИ
Мы купили дачу. Думали – здесь главные.
Вечер - в садик вышло все семейство славное.
Папа с мамой топали, вдруг - вослед ежата,
Под кустом и около - две сестры, два брата.
Мошек находили, вкусненьких жуков.
Силы подкрепили - и домой без слов.
Каждый вечер стали тут ежи ходить…
Очень уставали, но так надо жить.
Чтобы пропитаться, в ночь ежи трудились.
Солнцу – просыпаться, а ежи ложились.
Снова отдыхали ёжики до ночи.
К нам идут, кто ежиков поглядеть захочет.
ПУДЕЛЬ МАРСИК
С доченькой мы Марсика вывели гулять.
Быстро стали собираться -
Яночка вдруг Марсика стала одевать.
- Ну, - кряхтит, старается, кофту надевает…
Пудель вырывается и лениво лает.
Что-то получается, а еще и гольфы
Подобрать решила.
Гольфы красно-синие -
Ах, как это мило!
На песочке бегает песик час - не устает.
Только удивляется весь честной народ:
- Вы б еще и валенки песику надели!
Что же он, как маленький, ходит еле-еле?
Песику два года, а не две недели!
Вы еще б и памперсы песику надели…
МАНЯША И ДЕКОРАТИВНЫЙ КРОЛИК
Маленького кролика Маше подарили…
Кошка озабочена очень тут была:
- Да, пушист, есть с нами сходство,
Но длина ушей – уродство!
Он такой противный – он декоративный!
Что же делать? Вот дела…
Маша кролика взяла.
Он пушистей и белей,
Как найти ему друзей?
Все решили, что Гуляша
Подойдет - и всем покажет.
Подошла, но все ж сначала
Нос крольчонку облизала.
Кроль поверил ласке - вот,
Носом пнул ее в живот.
Так теперь и стали жить -
Вместе есть, гулять, дружить…
СЛОН
Очень умный, дети, слон -
Дальновиден и умен.
Корм искал и сто дорог
Исходил и приберег
Рощицу, что возле дома,
Что ему давно знакома…
Вот уж сил на сто дорог
Слон с утра найти не смог.
Пригодилась роща рядом,
Сочный лист – слону награда.
Отлежится отдохнет,
Снова корм искать пойдет.
Где вы, дальние дороги…
Укрепились снова ноги.
И зовут они опять
Сытный лист, траву искать.
Согласитесь, что умен
Африканский чудо-слон.
ПОПУГАЙ И ЗЕРКАЛО
Попугай увидел в зеркале
Тоже попугая.
Вот уже кричит ему, к спору призывает.
Тот же не остался у него в долгу:
- Я смотреть на вызов больше не могу!
Стал браниться, лапкой по стеклу стучать.
Первому – не сдаться, нужно отвечать.
Так кричали долго (в сущности, один),
На столе и в зеркале попка-господин.
На столе безмолвное зеркало стояло,
Все происходящее оно изображало.
ОВЧАРКА И МЫШЬ
Серая овчарка
Пять часов скучала.
Завтрак ей не дали,
А вчера ей завтрак
Принесли вначале,
На прогулку взяли.
Видя неподвижность,
Прибежала мышь.
Что-то осмелела…
Есть остатки пищи,
Все тут гладь и тишь,
И кусочек съела.
Голову овчарка приподняла, было,
И поймала вора,
Зубом мышь схватила и перекусила.
И уснула скоро.
Всем-всем, всем ворам, всем,
Что ходят тут и там:
- Воровской путь недалек,
Попадетесь на зубок!
КРЫСА И КРОЛИКИ
В домик как-то на рассвете
Крыса приходила.
Крольчата с мамой
В уголке лежали -
Овощей поели,
Больше не желали.
- Крыса тоже любит
С детства витамины,
Потому и хвостик
Мой красив и длинный.
Крыса подбежала,
Возле пищи села.
На крольчаток глядя,
Все запасы съела.
Стала крыса часто
В гости приходить.
Как с такими кроликами
Крысе не дружить?..
ЧЕРНЫЙ, БУРЫЙ, БЕЛОГРУДКА.
Дети все, наверно, знают,
Какой медведь живет в Китае.
А вот в Индии медведь
Может даже в цирке петь.
Как завоет, заревет -
Аплодирует народ
И его всегда зовет:
- Спой еще раз, Миша, Миша!
Можно даже чуть-чуть тише.
Каждый школьник точно знает:
Есть медведи в этом крае.
И сурова, и долга
Уссурийская тайга.
Но медведям тут раздолье.
Есть у каждого приволье.
И медведи твердо знают
Свое место в этом крае.
Здесь проводят ночи, дни
И не ссорятся они.
Сосчитал ряды мишутка:
Черный, бурый, белогрудка.
УТКОНОС
Сунул нос утконос в кладовую, где овес.
Говорит: - Мне, утконосу, не по нраву даже просо.
Под водой я проплываю, свежих рыбок уважаю.
Фу, предложили мне овес, отвернул нос утконос.
МЕДВЕДЬ В АРКТИКЕ
В Арктике холодной жил один медведь.
- Вот бы подарили, - мечтал он, - мишке сеть.
Или хоть подводное дали бы ружье -
И хозяйство в гору все б пошло мое.
Я поймал бы нерпу, затащил в сугроб,
Не мешал мне ветер там обедать чтоб.
Белые медведи не ищут себе логова,
Чужды им дома,
Наметет сугроб на каждого быстрая зима.
В Арктике холодной белый жил медведь.
Думал он, как нерпу обхитрить бы впредь.
С этими словами в полынью нырнул.
Нерпы врассыпную с криком: - Караул!
Сотни метров быстро тот медведь проплыл,
Но усатой нерпой труд увенчан был.
БУРІ ВЕДМЕДІ
У смішаному лісі полюбляє жити.
В липні просипається, йде їжу шукати, риб ловити.
Почувається як вдома, де багато бурелому.
Їсть дрібних тварин, рослин немало, ягоди, що зимували.
У Сибіру кедрові горішки лузкає собі потрішки.
Їсть і жолуді, ліщину, їсть каштани, де знайде.
На гніздо птахів натрапить — у пташок яйце вкраде.
Любить яблука, грушки, ходить часом до ріки -
Ловить рибу на порогах.
Бачиш, в річці є ведмідь, звірям всім пересторога:
В іншій бік ідіть ловіть, бо як риби буде мало
То до всіх ведмідь недбало поведе себе.
Він почне чиплятись, лізти, звіря навіть може з'їсти.
Схопить рибу, з'їсть цілком із головою. А засім задасть покою.
Осінь — зараз гарний лов, полювати завтра знов йде до річки той ведмідь.
ЛИСИЦЯ ТА МИШІ
Лисиця на стерні добре мишкувала,
Вуха до землі щільно притискала.
Але вмить затанцювала. Дивний був оцей танок -
Раз, стрибок і знов стрибок.
Танцювала чотирма, на дві встала и двома.
Наче хоче вище стати. Миші чують - геть із хати.
Землетрус! Перелякались - і лисиці всі спіймались.
Рятуватись почали, тій рудій допомогли.
Хап, хап, хап — малих схопила і мишей отих поїла.
Якщо ніде їжу взяти, Лисиця буде танцювати.
Передала мишам дяку, що спіймались з переляку.
МУРАХА
По грибу повзе мураха. Добре, що знайшов цей гриб.
Краще навіть це за хліб. «Буду їсти вісім діб».
Та бджола йому сказала: - Вісім діб, то дуже мало.
Їжа добра, ласуй нею, тільки разом із сім'єю.
КОВАЛЬ
Підковав Кузьма Гнідого. Радий той: - Я сильний знову!
І вже кожному це видко, що біжу я дуже швидко.
- Так, - Свиня собі сказала, - це й мені б не заважало.
І Корові: - Побіжимо, підкуємось, знову будемо як нові.
Всіх ця думка охопила, підновити стан і сили.
Дивно всім, але щодня до ковальні йдуть поважні, то Корова, то Свиня.
«ЖУКИ-ПАВУКИ»
В селищі сто років всі тихо-мирно жили.
Жуки із павуками зустрічались і дружили.
Але цих мирніх друзів підстерігало лихо:
За ніч сплів павутиння Павук, накинув тихо
На кущ, який роками за дім мали жуки.
Вони там листя їли і навіть сухі стебла ломали на друзки.
Оглянувши обійстя за листячком осіннім,
Жук йшов. Заплутався він швидко у свіжім павутинні.
Розплутала Жучиха, та Павуку сказала:
- Мир скінчився, між нами лиш війна.
От друзі посварились, ображені Жуки:
- І з надпису на селищі ми стерли “Павуки”.
Ще місце є, де жити, та все було дарма.
У Павуків ні друзів, ні надпису нема.
БУРИЙ ВЕДЬМІДЬ
Спить Михайло у берлозі, наче встати він не в змозі.
А берлогу розтрощить — прокидається ведмідь.
Буде лісом мандрувати, всім це треба врахувати.
Шатуном ведмідя звуть. Тут хапайтесь за мізки,
Не зупиниться, мабуть, поламає всім кістки.
Бурий ведмідь — найбільший наземний хижак
України, Росії, Середньої Азії, Кавказу.
В нього міцний кремезний тулуб, масивна голова,
Маленькі вуха, інших він не хоче слухать.
В нього кігті є не втяжні, хазяйнує неосяжно.
У Південній Америці він зустрічається,
В Гімалаях, Японії, Мексиці,
Карпатах розкішних він посміхається.
Двісті ведмедів є зараз в Карпатах.
Зрідка йдуть до людей, до їх хати.
Риють картоплю, як ті кабани.
Їжі в лісах не знаходять вони.
Полюють на дрібних тварин, комах,
І на косуль, на кабанів.
Іноді кореньці вироють ведмеді ті.
МИХАЙЛО
Жив Михайло-одинак, їжу їв не аби як.
З гір спочатку йшов в долину, там шукав дві-три години.
Де раніше сходив сніг, він поїсти добре міг.
Там знайшов грибів немало, що під снігом зимували.
Потім на альпійський луг іде, зелень свіжу там знайде.
Тваринок дрібних спіймає, він таємний засіб має.
Кріт чи заєць, пташеня — ситим буде він півдня.
Як гніздо знайде пташине, він його вже не покине.
Смакота! І яйца з'їсть. Отакий Мишко цей гість.
А з альпійськиіх лугів спускаться вже.
Знає, де грибів багато, де косуль можна спіймати,
І малинник є де в лісі, і галявини де лисі.
Гнізда дикіх бджіл він знає, мед у бджілок забирає.
Дуже лиш важка ця праця, але мед солодкий — цяця.
Так він відає завжди, де є мед,
Де вівсяні є поля, де тут качечка квиля.
Знає він все наперед, де хазяйський в лісі мед.
Верх у вулика зірвати - можна медом ласувати.
А з ім'ям пішов цей дзвін, бо обізнаний лиш він
Таємницею про мед і від цього префікс «вед».
І ведмедик посміхався, часто медом ласувався.
Він мисливець, що ж робити? Розшукать, заполучити...
Берегти потрібно рід і тому він комахо-, птахо-,
Зерно-, брунько-, грибо-, медо-, яйцеїд.
Головний прийом мисливця для ведмедя є ривок.
Довго він сидить в засаді, та усе здобутку радий
Сили втілить у кидок. Невеличкий пройде строк -
І останній вже стрибок.
Кров же велетень почує, це вже жертву він шматує.
Зараз дуже цей ведмідь більш рослинну їжу їсть.
А на здобич натрапляє — тут зупину вже немає.
В Аргентині, навіть в Альпах, пишуть на газетних шпальтах:
«Популяції зникають, бо природа поступає
Техниці, прогрес іде». Звірі: - Нам сховатись де?
БІЛИЙ ВЕДМІДЬ
В їжу все іде, що знайдуть:
І птахи там, і моржі, а дійде вже до межі -
Навіть оленя спіймає, ніщо його не зупиняє.
На десятки кілометрів в море запливає,
Якщо їжу він шукає, а її усе немає...
Сильнішими бувають моржі, та ще белухи,
Якщо їм потрапляє ведмедик слабодухий.
Ведмідь сміливий, агресивний — сильнішого нема.
Гренландія на гербі — зображення трима.
Бажає ця держава — всебіч талановита,
Захищена і сильна – і доведе це світу.
Він по кризі йде і вмить в воду плигне, потім спить.
На підошвах також хутро тепле є,
Не морозить крига, сніг не дістає.
Хутро на підошвах — особливий знак
Для виявлення виду, головна з ознак.
Одяг в нього хитромудрий: зверху гріє щільне хутро,
А під ним ще жиру шар забезпечує тепло і жар.
А швидкий який ведмідь! Без зупину
Пробіжить кілометри за годину.
Мандрувати, навіщати материк влітку він частіше звик.
Коло ополонки сяде і чекає дві чи три години.
Тюленя або нерпу лапами хапає і, не відходячи, поїсть.
І вже ходить він без їжі днів зо три, а може, з шість.
Білий, кремезний, найбільший ведмідь
Ночами тюленем чи нерпою снить.
Хоч і важка його доля, агресор, ніхто не обмежує волі.
Ходить по кризі, пливе у воді, їжу шукає собі він тоді.
Плаває добре, найкращий пловець.
Якщо починає Ведмідь полювати,
З трофеєм потрібно його зустрічати.
Всі свої сили збирає сумлінно
І переможе він неодмінно.
Звіра сильнішого в світі нема.
Північ його захищає, допоможе зима.
А в жарких країнах ведмедя нема.
ОЧКОВИЙ ВЕДЬМІДЬ
В Америці, в Америці по-різному живе:
Наодинці, із сім'єю і опікується нею.
Їсть, де є, якісь продукти, і банани,
інші фрукти, і горіхи, і комах.
Живуть ведмеді, як змогли порахувать,
Рочків двадцять, двадцять п'ять.
Навкруги очей ведмедя білий візерунок -
Примхливої природи цікавий подарунок.
За рахунок цього ведмідь цей чепурненький.
Живуть до лісу ближче, до гір вісоких, скель,
Подалі від людських небажаних осель.
З'являються у липні ведмедикі маленькі.
Лиш рік вони близ мами і слухаються неньку.
Вегетаріанці очкові всі ведмеді.
В Болівії ведмеді очкові є і в Чілі.
Всі лазать по деревах, відмірюють всі мілі.
Пухнастенькі, маленькі, та ще і в окулярах.
Вважають симпатичнішими за інших і більш вдалих.
А часто той ведмедик, підкреслюючи хист,
Їсть все, на що натрапить: тварин, рослини, лист.
МИХАЙЛИК
В лігві теплому ведмедиків народила ненька.
Дуже хвилювалася за життя маленьких.
От уже два місяці у снігу зростати,
Не встига маленьких мати годувати.
Сонечко пригріло, неспокійна мати.
Їх всіх трьох на сніг вона вивела гуляти.
Діти нагулялись, їсти треба, спати.
Молоком годує знов маляток мати.
До двох рочків будуть коло неньки жити.
Потім самостійно покрокують світом.
В голові лиш матері збережуть опіку.
Вже їх доля кинула в Арктику велику.
Знає їхня мати, що рідненькі діти
Покрокують вже суворим, злим і добрим світом.
Час збігає швидко, не помітиш літо.
От тоді побачу я найсправжні квіти.
От Михайлик бачить чаєк зібрання,
Треба швидше бігти, вистачило б дня.
І добіг маленький. - Киш, - до чаєк він.
Від напруги в нього у голівці дзвін.
Чайки розлітались, їжі їм не стало.
Трішки все ж поїли, дня лишалось мало.
Кучугур знайшовши, вхід зробив, заліз
І, розташувавшись, заховав свій ніс.
Зранечку Михайлик знов на чотірьох.
Вот йому б товариша, веселились б вдвох.
Але знов ведмеді граються маленькі
Лише у дитинстві быля своэъ неньки.
Бачив раз Михайлик — йшов гора-ведмідь.
Повернув Михайлик, вмить у бік біжить.
Зустріч не бажає, сили ще нема.
Третя йшла Михайлика у житті зима.
Збиралася володарювати навколо темна ніч,
А в Михайлика ані логова, ані своєї хати.
Але мете, он як мете по льоду сніговиця.
Мишко навколишки присів.
Як добре, що сьогодні їжу він поїв.
Сиплеться навколо сніг, здіймається замет
І сипле сніговиця, ніч-чорниця загляда у сполохані очиці.
- Страхіття, - думає ведмідь, - хтось позіхає, хтось сичіть.
Ні, треба знати, в чому річ: - Я сильний, мужній, чуєш, ніч…
Та сипле з неба сніговиця, четверта йшла в Мишка річниця.
Пять днів не їв: - Ой ноги, ноги шляхи шукайте і дороги.
Ти, ніч, навчи шукати їжу. Хоч би знайти десь рибу свіжу.
Вже надоїло під’їдати те, що хтось змушений лишати.
Пірнуть у ополонку — ні, на це ще будуть літні дні.
- Ти вже самостійний, тобі є вже два рочки.
Бачиш, в мене меньшенькі два сині, дві дочки.
И пішов від мами, і пішов далеко Михайлик.
Раз знайшов останки великого кита,
С задоволенням йому добра їжа та.
В кучугур залізе, заховає ніс
І поспить годин шість — так маленький ріс.
Вечоріло, бачить, сяйво розвелося.
Тут від здивування підвестись прийшлося.
- Ой, яке яскраве, скільки барв у ньому.
Мама нам казала рік, напевно, тому.
Це північне сяйво, кажуть, диво з див.
Він красу як рибу з почуттям ловив.
Буде зацікавлено там ведмідь ходити,
Сяйво називати «мої північні квіти».
Себе жене, не відстає, він буде їсти те, що є.
Всі дні іде, а ніччю спить. Росте і мужняє ведмідь.
Йому пять років, буде шість. Вже рибу ловить він і їсть.
Найкращі вже часи сидить у ополонки,
Щоби вмить тюленя хитрого схопить.
З-під льоду виліз той тюлень, проворний, начебто олень,
Що їм матуся розказала. Всі сили, їх було немало,
Як зашморг, кинув на тюленя. «Допоможи, рідненька неню!..».
Фу, повітря видули легені. Він сильний, дуже, він ведмідь.
Його не зможуть зупинить.
Своє вже він не віддає. Багато доказів вже є.
То ж, бережіться звірі й перехожі. Мишко вояк, він переможе.
Але вже теплим літом, Мишко до цього звик,
Спішить за вітамінами, іде на материк.
Є зарості зелені, зовуть їх всі рослинні.
Всі кажуть, що корисні і дуже вітамінні.
А ще арктичні ягоди там де-не-де, та є.
Що їх, Мишко побачивши, усім кричить: - Моє.
Губами їх хапає і з листячком навіть.
І солодко у роті, та все зникає вмить.
І цілий, цілий місяць Мишко ці скарби їсть.
Літо швидко плине, вже зима на носі,
А Мишко цю тугу згадує і досі.
Ягодами часто увісні він снить,
От такий красивий, от такий чутливий
Є Мишко — ведмідь.
Треба бігти далі, бути обережним.
Арктика безжалісна, сувора, безмежна.
ЕЖИК-МОЛОДЕЦ
Подарили Ежика мне на день рожденья.
Ежик просто чудо, просто загляденье.
Мама пищу нам готовит, Еж мышей на кухне ловит.
Кошка Маня отдыхает, все коллеге доверяет.
Еж поймает — кошка знает.
Вот и осень наступила - и Ежу прохладно было.
Только стал Еж пропадать… Стали мы его искать.
Ну куда же он исчез?.. Ежик наш в сапог залез!
Только вынули - опять надо Ежика искать.
Утром папа одевался — Еж вдруг в брюках оказался.
Было ясно — Ежик хочет быть один и днем, и ночью.
Тут причины не искать — Ежик просто хочет спать.
Из коробки сделан дом, хорошо спать будет в нем.
Ветошь, вату положили - и Ежу все предложили.
Еж: - Разморило что-то, лень. И уснул там в тот же день.
А весной раз поутру Еж прогрыз себе дыру.
Из коробки молодец показался наконец.
И уже корми, держи… Суетливы все ежи.
КОАЛА
Коала — исключительный и очень осторожный.
Ему спускаться с дерева и хлопотно, и сложно.
Он видел — возле дерева прозрачный есть родник.
Но ленность одолела и он сидеть привык.
Не пьет воды коала, уж сотни лет не пьет.
Из сока эвкалипта себе коктейль собьет.
И очень-очень рад - из листьев эвкалипта
Прекраснейший салат.
Все происходит в кухне с названием «живот».
А кто-то удивляется: коала только
Листьями на дереве питается.
А случается спуститься, поразмяться, подкрепиться,
Походить на четырех, поискать целебный мох.
И тогда, как на коне, дети едут на спине.
Опускаются на землю, землю поедят,
Микроэлементов восстановят ряд.
Если бы коала больше ел белков,
Он к активным действиям был всегда готов.
Листья, листья — весь обед.
Крепости в тех листьях нет.
В АВСТРАЛИЮ
Я хорошо подумаю… Однажды поутру
Поеду путешествовать на остров кенгуру.
Я вычитала в книге, что тайный остров есть.
По эвкалипту быстро коала может лезть.
А посидеть захочет — на ветку может сесть.
И острыми когтями он держится за ветки,
А в сумке у мамаши сидят смешные детки.
Расспрашивала дома, узнала я в беседе:
Коала лишь похожи, а вовсе не медведи.
Медведям эвкалиптами питаться непривычно
И называть коалу «медведем» нетактично.
Когда-то у коалы был древний очень род.
Сегодня лишь один вид тех сумчатых живет.
Заботятся в округе и берегут зверька,
И весело коалам в Австралии пока.
Договорюсь в Австралии, пять-шесть коал возьму,
Устрою их на жительство комфортное в Крыму.
Реликтовые сосны там, деревья эвкалиптовые.
Коалам может нравится и это, и вот то.
Но только не обидит коал у нас никто.
У нас зверюшек любят, в почете уж и еж.
Коала же на хищника великого похож.
Он только как игрушечный, еще все время спит.
Ленивый, все же в мире он очень знаменит.
В Австралию, в Австралию, в Австралию скорей!
Узнать необходимо секреты всех зверей.
Черту одну знакомую я помню каждый день:
У нас с коалой есть она, она зовется «лень».
Вот мне бы, как коала, на веточке качаться
И славою за это всемирной увенчаться.
А ВЫ ЕГО СПРОСИЛИ?
Он в Африке, он в Африке на солнце загорал,
Что значит - парохода он никогда не знал.
Ему б сначала вырасти и завести семью
И множить крокодильчиков в реке с названьем «Ю».
Любил он маму, родину безбрежную свою.
Конечно же, он живностью питался,
Переживал при этом и очень извинялся.
- Ну что же мне, ну что же мне, раз так устроен свет…
Еды другой в округе для крокодилов нет.
Но из Одессы тетки настроили лебедки
И крокодила — в сеть: - Сейчас поедешь с нами
На город посмотреть.
С огромным интересом там ждет тебя Одесса.
Но тот бассейн открытый он звал большим корытом.
Протоки где, леса и где же голубые над речкой небеса?
А тети торопились детей наприглашать:
- Сумеют крокодильчики вам трюки показать:
Как крокодилы плавают и как ложатся спать.
А дети почему-то серьезны очень были.
Заботы добрых теток они не разделили.
Из Африки - в Одессу! Из Африки в - Одессу!
А вы его спросили?!
ПАНДА
Есть хвойный лес в Китае, там в зарослях бамбука
Живет большая панда. Волнуется наука:
К какому же семейству ту панду отнести?
К енотовым и факты сумели нагрести.
И малая есть панда, намного меньше ростом.
Ночной зверек та панда и спит весь день там просто.
И малая та панда бамбука ест немало.
Срывала, долго ела, от этого устала.
Но все же те ученые немного ошибались.
И вот уж доказательства весомые сбежались:
Медведь, конечно, панда, бамбуковый медведь.
Мы будем называть так обеих панд тех впредь.
ПИНГВИНЫ
Пингвины с детишками любят купаться,
Только опасности очень боятся.
Касатки здесь плавают, охоту ведут.
Они на медведя и то нападут.
Моржи и клыкастые звери тюлени -
Кто их охоту на слабых отменит?
Как же пингвинам решить искупаться?
В кружок собрались и давай совещаться.
Решили, и в воду столкнули пингвина.
Смотрят, плывет- невредимый и длинный.
И в воду пингвины плюхаться стали,
Резвились, купались, пока не устали.
МЕДВЕДЬ-РЫБОЛОВ
У полыньи сидит медведь - есть ему на что смотреть.
В полынье рыбешки бьются - в лапы мишке не даются.
Им хотелось надышаться, надо ж мишке рядом оказаться.
Чуть приблизился медведь, рыбки в сторону быстрей.
Мишка к рыбе, вслед за ней.
Вот уж он в воде плывет, вот он лапищами бьет -
Все по рыбе. Рыба вглубь уйти должна.
Только лапами она тут была оглушена.
Вкусной рыбе не пропасть, оглушил - и сразу в пасть.
ЧОРНОБУРА ЛИСИЦЯ І РУДА
Чорнобурій лисиці казала руда:
- Не яскраве забарвлення в тебе, шкода.
Яскрава руда я, вогнівкою звуть.
Всі знають мене та і люблять, мабуть.
Та ж на руду лиш дивилася хмуро:
- А ти подивись, яка в тебе фігура.
В моєму житті не було навіть дня,
Як лину кудись швидко я навмання.
Оплиски звірів стримати не сила.
Хвіст навіть довший за все моє тіло.
Красою своєю Лисичка пишалася.
В світі найпершою буть намагалася.
Черево сіре, а в де кого біле.
- Обличчя у мене красиве і миле.
ЛИСИЦЯ
Як полівок є багато, більше діток може мати.
Їжа у лисиці гідна, поживна, різноманітна:
Гризуни, птахи, рослини. і весь час кудись лине.
Не зупиниться й на мить, поспішає все, біжить.
Є птахі — не відкладає. Чи малий це птах,
А чи великий, все одно його спіймає.
Глухарів усе почує, все забувши, вже полює.
МИХАЙЛО З ОЛІВЦЯМИ
Ведмедиця Мишку віддала олівці:
- Це геологі лишили, і вони добавлять сили.
І не знала, що чекати: чи добра, чи зла.
То ж засмучена була.
Бачу, ліпиш ти із снігу або лігво чи палац,
Перед лігвом робиш дивовижний плац.
Скульптором, напевно, станеш. Я колись сама
Малювала і складала. Сил тепер нема.
Олівці Михайло взяв і затиснув в жменю.
От була би у Мишка хоч одна кишеня…
- Все ж тобі спасибі, моя рідно неню.
Заховав в печеру, буде талісман,
Але тут здійнявся сильний вітрюган.
ДБАЙЛИВА ЛИСИЧКА
Жуками та комахами Лисиця ласувала,
Але цієї їжі їй здалося мало.
Біля океану багато черепах, там яйця залишають
На ризик свій і страх.
«Маленька» вже водичка, бо як прибой, тоді
Змочила би Лисичка всі лапи у воді.
По березі блукала, яйце вона шукала.
Та все ж таки змогла - вона черепашине
Лише за півгодини яйце собі знайшла.
В зубах несе до хати маляток годувати.
ЛИСИЧКА І БАРСУК
Лисичка зайняла нору барсука.
Каже, для лисиці праця ця важка.
- Бачите, вагітна я. Кажуть всі - тяжка.
Неможливо зараз лисиці працювати.
А я, бач, не маю просторої хати.
Що це я вже довго тебе умовляю?
Звідси – киш! І більше барсука немає.
Риє барсук нору, не жаліючи ночей.
Сльози гірки «крап-крап-крап» із його очей.
Лисиця вже канапу поставила у хаті.
Матрас іще м'якенький на тепленькій ваті.
Лежить, відпочиває: - От барсук той дармоїд -
Не зробив окремий вхід.
У ходах завжди потреба: як мисливець - бігти треба.
Він чекає біля входу — в інший бік уйти нагода.
Хоч Лисичку вже зморило, вхід лисиця запасний
Все ж таки прорила.
ЛИСИЦЯ І ВОВК
Вовк, прийшовши до лисиці: - На гостину йшов, сестриця.
А лисиця - ну, сваритись: - Ти, Сірко, наче не чуєш -
Поблизу нори тупцюєш. Чи є клепка в голові?
І думки все не нові. Потупцюєш - ти мене вже демаскуєш.
Тутечки була сусідка, зараз вже її не видко.
Їжу тут, сміття лишала, через те і постраждала
За ті залишки сміття. То й, напевно, в небуття
Вже потрапила - пси знайшли і Лисицю
Витягли з нори-крамниці.
Та розчулилась лисиця… Хай руді, хай білі, сірі,
Збережуть життя всі звірі.
ПОЗВОНИТЕ В ТЕЛЬ-АВИВ
В зале ожидания женщина сидела.
Горестно вздыхала — видно, плохо дело!
Чем-то опечалена женщина была...
Самолет из Тель-Авива два часа ждала...
Оказалось, по дороге кот Митяй сбежал!
И что будут все в тревоге, кот тогда не знал...
Кот в машине вырывался, вышел погулять...
Кот на дерево забрался, не смогли достать...
- Все, все, все! Кто идет иль едет мимо,
Знайте, этот кот — любимый!..
Он котам потом признался: - Я в машине испугался!
И очнуться не успел... Лайнер белый улетел!
...Если встретите кота — вы его пригрейте!
Вы хозяйку в Тель-Авиве, люди, пожалейте!
Без любимого кота жизнь совсем уже не та!
Сердце бедное щемит — кот на дереве сидит!
- Все, все, все! Кто идет иль едет мимо,
Знайте, этот кот — любимый!
Кот с хозяйкой доброй жил. Уваженье заслужил.
Уваженье и любовь!
Слезы, слезы...
вновь и вновь:
- Уваженье и...
любовь!!!
Вы скорее позвоните,
Как Митяй, нам сообщите...
Вновь, как песенки мотив:
- Позвоните в Тель-Авив!..
Светлана Зубко
Одесса
2019