Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/08/23/770
Друг незрадливий тишею зустрів
і лише стиха шелестів
як листя вітерець торкав,
неначе пісню заспівав.
У пісні тій – осінні дні
уже витають вдалині,
збирається осінь до нас,
бо їй прийти вже час.
Вже час позолотить листки,
бурштинової додавать краси,
щоб листя килим став пухким
і землю прикрасив.
Дорогою по лісі йде,
друг ліс у поле проведе,
залишить тишу лісову,
знов заспіває пісню чарівну.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/10/02/1686
3.09.2019-6.09.2019.
Світлина Ігора Винниченка:
“Мене вранішньої пори
Друг тишею і спокоєм вітав... ”