Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/08/27/953
Октав вечірніх стрічка,
а хмар неначе річку
легенький вітер приганяв,
це він октавами співав.
Бува, що лист не шелесне,
та мить оця ураз мине,
більш пізній вечір за вікном
хитне листки усі разом.
Глибока вечорова барва,
так небо добирало фарби,
ховався місяць як в хустину,
виглянув з неї на хвилину.
Синіє вечір за вікном,
октав вечірніх приганяє сон
і кольоровий вже летить,
шепоче вітер: “Люлі, спіть!”
Продовження: http://www.proza.ru/2019/09/08/1733
21.08.2019-30.08.2019.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“І вже традиційно -
вечірніх октав вам у стрічку.”