Жалкое чтиво емпата
Мов розривається це глибоке лицемірне уставшее гето
Рубят стихию маня - з якою печаллю льється ця брудна ріка....
Обманять красиво і солодко в плечі толка
Укусить тебе Єва-змія жалюгідно улибку свою вона впустить в твої похотливі ізраненні ремня...
Оглянись і пробудись милий мальчик Ведь ти уже мужчина хоть в душі ти ще як маленька дитина....
І де то літо де той цвіт який так казково раняє жіночий пліт
Він в гріхах завис так тоскно щоб вернути відчуття
Похоттю і обманом обвивають серця
І лицемірством своїм убивають ті кінця в які стакою любовю були вдуті їм від Творця....
Лишається завити як звір щоб тоска задала сил
Крізь ці скали зла іти і щоб тобі надією підувала вона яка в серці своєму і душі зберегла це Божественне прекрасне світле почуття...
І знаєш ти і знаю я що є другі края
крізь голод і біль ми взмозі лічити
І навіть усопшого і забитого камнями ми взмозі ізлічити
Но це усопша земля і навіть мертві за нас з упокоєм посилають молитви в небеса....