Повидували Ангели-Жреця
Параною із болотного мутного крильця....
Страхи і жуть розбили осколками веков
Які грамотно відміряли тяготу цих земних тяжких оков.....
Роздували пиль старі мудреці
Щоб на них ступали сміло молоді юнці
Чарівниця жіночим крилом світло берегла і їй підспівувала наймрачніша тьма
Чародей тьму на лодоні припідніс і взлетів у високу-високу вись Ангел ніжно тьму приобняв і поцілунком Любов розігнав...
Ти ідеш спотикаєшся й падеш
Піт з лиця змітаєш хутко
На коліно опору прийняв
І незамітив як ти і ще раз упав....
Буває мить темніша ночі
Де від смутку і нестачі сил так солодко злипаються твої очі
Тебе змітає швидко і не зря це тебе учить стойкості безмолвна пустота....
Ти думаєш ти одна або я один і я загубився(лась) в плетях кармічних повторяющих годин
Відвернулось в душі мов усе і то що було миле вмить перетворилося в сухе і гірьке....
І що за питки що за срок скільки я можу відмотувати цей непутьовий відмірянний мому життю срок....
Сам(а) розумію що гину і уже неможу топтати цю прожованну глину кінця благаю кінця шукаю
І в цьому таку легку приємну ейфорію відчуваю....
Запамятай слова шептуна вони вибивають пробки і гаснуть людські життя
І їхній сміх мов розрізає психіку такого тонкого людського наївного почуття....
Но я тобі скажу мила(ий) це усьо така херня
Ведь Творець не зря вдував в нас ідилію вищого життя....