ОДА ТЕРПИМОСТІ
Мій милий муже! Ти мій світе!
Дарунок неба - нам зустрітись,
Серця і душі поєднати
І палко-палко покохати!
Росточок вірної любові,
Взаємність ніжних відчуттів
Плекали ми у млосній змові
Під оберег Хранителів.
Наша сім'я - дарунок Божий,
Але ж і школа, де нас вчать,
Можливо й болем, та ми ж зможем
Вже не рубати більш з плеча?!
Так, дорога моя дружино!
Хоч рік за три у школі тій,
Та спромоглися, все ж, терпимість
Вважати стриженем в житті!
Більш половини за плечима,
І сріблить скроні сивина,
Та під смарагдами-очима
Все розквітає дивина.
Те чудо пізнього кохання,
Яке і в юності не знав,
Залежність пізня та жадана -
Свободи справжньої ціна.
Єдине сміємо просити
Ще милосердні небеса, -
Аби лиш вкупочці нам жити,
Бо вже нездатні кожен сам.
Тіроль-2018
http://proza.ru/2020/12/20/1561