Місячне сяйво чарівним мереживом накрило Землю і все ожило...
Фонтан зблиснув рідким сріблом і заграв на сопілці знайому веселу мелодію...
Біля нього відразу зібралася зграйка пустотливих Зірочок, і почала жартувати, бризкаючи одна на одну водою.. Рідке срібло тисячами краплин розліталося довкола і, падаючи, легенько подзенькувало срібними дзвіночками. Поряд Цвіркуни заливалися своїм співом і все разом злилося в чарівну серпневу музику... На цей нічний концерт злетілися Світляки і по- кавалєрськи почали залицятися до Зірок, смикаючи їх за тоненькі промінчики. Зірки дрібненько захихотіли, замиготіли, заблискали, заграваючи, підморгнули їм всією зграйкою, взяли їх за руки і весело закружляли в танку...
Тихенько підійшла, присіла на край фонтану і занурила руки в приємну прохолоду....
- Давай! .... Давай... Давай... - ехом повторювали зірочки.
- Сміливіше...Сміливіше... сміливіше!!!.. До нас... до нас... до нас... , - хихотіли вони кришталевими дзвіночками.
-Нужбо, дай ! - закружляли вони навколо мене, мов комарі.
І від того кружляння в мене зарябіло в очах, закрутилося в голові і я шубовснула у фонтан, боляче вдарившись головою...
- Ай-йя,- вирвалося в мене, і я лапнулася рукою за голову.
- Аха-ха-ха-ха!,- гримнуло звідусіль так, що аж листя на деревах затрусилося, і, навіть завжди незворушний Стрілець не витримав, опустив свій лук і повернув голову на цей регіт..
- На очах проступили сльози від болю і сорому : це ж треба! Об'єкт моїх таємних зітхань звернув на мене увагу, а я в такому вигляді... Знайома Зіронька заглянула мені в очі і шепнула:
- Не плач! Все буде гаразд!, - і, змовницьки підморгнувши, раптово метнулася і кометою облетіла навколо Стрільця... І..... його пояс! Його пояс падає мені до ніг розсипом діамантів... Здивований, він наблизився і зігнувся, щоб підняти його.
- Який гарний в вас пояс, - несміливо пискнула я тремтячим голоском, - але бачу в ньому щось до болю знайоме... Піраміди Гізи,- вирішила я блиснути моєю ерудицією і зніяковівши опустила очі.
- Ну ще б,- єхидно посміхнувся Оріон, - з нього ж і скопіювали ті Піраміди.
Я ще більше зніяковіла і почервоніла так, що перетворилася на вареного рака, і шморгнула носом...
Змилосердившись, Стрілець простягнув мені білу мережану хустинку. Голосно висякавши носа я ,мокра як хлющ, засоромлена, з підібганим хвостом побитої собаки, попленталася додому ...