Милий Олежку сумом твоя дорога пролита
І суїцидальним веслом вголові пробита....
Но ти неунивай, і весло своє злобою в людей некидай. Ведь добре серце втебе тече мов безмірний вічний край......
Тоска і печаль греблю потопила, но віру в Бога навіть там в страшному дні життя твоє наново мов надія возродило.....
В попередньому житті весла свої я скинув, мов усе заїбало нудьга кислота і пустота ричали вмене отголосками вбий себе....
Молив я і Бога і Ангелів його щоб вони вимкнули це пусте додошне і холодне життя,
Вони вдували надію у снах і навіть люди хлопали по плечу щоб вилічити цю дудошну пустоту но навіть це Мене роздражало і було геть чисто усе по хую....
Жіночою красою манили, яка крила у твоє серце возродила, но навіть це сил не дало і тьма згребла усе це добро...
Ці тексти будуть тяжкі для сприйняття но це карма тупого розвиття мозгу забуття....
Якщо будуть ричати слова убив себе і над тобою мов буде сміятися уся земля усі слабкості яке породило В тобі це життя, ти не падай духом це міраж,який я пройшов во знання твоїх же благ....
Віра В тобі прикута вогняна яке невідебє навіть люта тьма....
Вона буде ричати но ти не бійся а раз сили вщухнуть в раз і чужина відібє втебе земляний крах не бійся себе вбити....
Ведь там буду я хранити твої добрі діла....
Но якщо дівча зустрінеш і палко серце своє в ній зупиниш тоді ти молодець, вона очагом жіночим спинить ці мертві края, ласкою і ніжністю роздує твої чудеса і оберегом своїм зєднає ваші серця....
Но я залишусь там у вічній тьмі і тобі завжди буду вдувати ці сердечні вогні щоб щастя ти відчув і любов'ю своєю цю грішну землю чоловічою рукою ти зігрів....