Мій шлях до цих кардинальних змін у світогляді був досить непростим... Із відчайдушної песимістки я перетворювалась на таку ж відчайдушну оптимістку. Спочатку сама себе переконувала, що маю відмовитись від потреби жалітися на життя і починати нарешті придивлятися й знаходити привід для радості. Ще торік,влітку,були малесенькі прояви іншого бачення життя...коли, подорожуючи,вмикала фотоапарат та невтомно намагалася піймати якомога вдаліший кадр,залишити на спогад всю ту красу поряд. Моєю натхненницею стала сама матінка - природа. Так,побороти в собі себе саму таки вдалося! І ось вже зараз я,як ніколи раніше,з неабияким захопленням спостерігаю за життям...життям поруч та на відстані. Все те,що колись було звичайною справою,сьогодні вже сприймається мною з захопленням... А ще,так приємно зустрічати таких же закоханих у життя людей!
Незабаром ми збираємось поїхати на відпочинок до моря... Ще торік мала переконання, що відпочинок в селищі може замінити мені відпочинок біля моря... Торік,але не тепер. Бо вже у подумках мрію насолодитися морським повітрям,побродити на березі,відчуваючи хвилі,зануритись у морську воду,намагатися побачити кінець безкрайньго моря і зрозуміти,що воно перетинається з небом... Мрію все ж таки зустріти світанок,а може й захід сонця,адже саме там,біля моря вони неймовірні! Багато ще бажань,пов'язаних саме із прибуттям на море,які дуже хочеться втілити в життя. І я точно знаю,що ця зустріч з морем буде для мене дуже особливою.
P.S. Якщо хоча б одну людину я змогла надихнули на щось прекрасне,значить, не дарма все...)) Радійте життю при кожній нагоді,адже час так невплинно біжить. Життя - це те,що відбувається зараз,і ніяк не вчора чи завтра.
P.S Останнім часом почала дуже прискіпливо ставитись до оточуючих мене людей. Дуже довго намагалася знайти виправдання тим,хто з'являвся лише для того,аби вилити свій негатив,після чого раптово зникнути до тих самих пір,поки не виникне потреби знову позбутися свого наболілого. Поки все добре людина відсутня зовсім. Але ж так не має бути.... А ще трапляються й такі люди,які намагаються викликати в тобі сором за своє життя,коли воно хоча б трішки краще за їхнє особисте. І ти вже починаєш корити себе,хоча за що не можеш зрозуміти?... Все менше тих,хто дійсно від душі порадіє разом з тобою,прикро... Але не буду втрачати надію,що й це зміниться на краще))