Сайт «Морская библиотека Каланова» посвящен всему, что связано с морской культурой, историей и лексикой моряков, рыбаков и других тружеников моря. Главные идеи сайта – сохранение традиций морской культуры, популяризация флотской службы и объединение всех, кто любит море и флот. Основные разделы сайта – это маринистическая литература и любой другой лексический материал, связанный с морской тематикой (фольклор, пословицы и поговорки, жаргонные выражения, афоризмы и цитаты, морские поверия и легенды, стихи и песни, и даже морские звуки) и многое другое, чем ЖИВЕТ ФЛОТ.
перейти на главную страницу
Вахте про вахті
Каланов Н.А.
Вздымаются бурі, море білячи.
Моряк постійно на вахті.
У. Маяковський
Здавна задля забезпечення безпеки плавання судна моряки ділили добу визначені часові відтинки — вахти /зміни/. «Моряк постійно на вахті», — й у морі й у порту. Не варто XVII століття матроські добу було поділено на восьмичасовые вахти, що було вкрай утомливо і ускладнювала життя в море.
Вважається, що першим цей порядок змінив знаменитий англійський мореплавець Джеймс Кук. Для несення вахтенной служби він розділив команду на рівні частини й ввів чотиригодинні вахти. По розкладу, «перша вахта» мала непарні номери і під час авралу на з правого боку судна, відповідно, «друга вахта» — на лівої. Ці вахти англійці жартома називали «права сторона булиня» і «ліва сторона булиня». Тепер стають зрозумілими старовинні морські команди: «Перша на вахту!», «Обидві на вахту!». Доба час поділялося так: чотири години на палубі і стільки ж внизу чи, як кажуть, на подвахте. Нічні зміни офіційно називалися: «перша» з 20.00 до 24.00, «середня» з 00.00 до 04.00, «ранкова» з 04.00 до 08.00. За такої розпорядку виходило, що з вахт працювала на палубі восьму годину, а друга лише чотири. Але й днем після чергування матроси «першої вахти» не йшли відпочивати, а до темряви працювали з усіма.
Це дуже важко, і щоб чи хоч якось підвищити працездатність, дати спочинок команді, придумали ділити добу не так на шість частин /тобто. чотири години/, але в сім. І тому вахту з 16.00 до 20.00 розділили на дві двогодинні вахти, завдяки чому щоночі годинникові вахти зсувалися і матроси не перебувають у один і той водночас на палубі. Вахту з 16.00 до 20.00 англійці називали «собачої вахтою», а двогодинні напіввахти — «вахтою з обрізаним хвостом» чи навіть «обрізаний вахтою». Таке невідь що звучне ім’я вона отримала невипадково. На 16.00 закінчувалися денні праці та вільна зміна вирушала відпочивати.
У цей час вахтою зазвичай командував капітан, тож якусь-там не давав спуску матросам. Можливо, тому таку вахту ще називали «зразковою», а військовому флоті — «адміральської».
До речі, ковзний чи сдвигающий графік вахт було прийнято тільки в військових моряків. У торговому флоті зміни були переважно постійними і називалися «стоячими». Для зручності кожна з яких мала свій колір, відповідно, перша — червоний, друга — синій, третя — жовтий. З цієї забарвленням малювали план розпорядку дні перепочинку, праці та т.д.
Згодом, інших флотах стали вводити англійський порядок несення чергування, а напіввахти почали називати «англійської собакою» чи «хитрою вахтою». Але така систему було не єдиною, — так би мовити, «кожному флоті свої порядки пошані».
То в російських мо ряков денна вахта тривала з 12.00 до 18.00, т.е.6 годин. За ній двогодинна вахта до 20.00 і далі за чотири години. Як бачимо, російський матрос міг лише позаздрити рівномірним англійським «собакам».
У військово-морському флоті у зв’язку з вимогою підвищення пильності і неотлучного перебування у готовності в різних посадах, вахта велася й ведеться у трьох зміни. Ще морському статуті Петра I, виданий 1720 року, ставилося до обов’язків командирам кораблів «найголовнішим справою» розписати «всю команду втричі однакові частини по вахтам, а вахти по вітрилам, знаряддям тощо.»
Слід зазначити, що з петровських часів майже кінця XVIII століття російські моряки застосовували зване морське літочислення часу, у якому добу починалися з однакового полудня попереднього дня по цивільному календареві. Морське числення випереджало цивільний календар на 12 годин!
Але хоч як мене поспішала «морське час», життя моряків залишалася тяжким небезпечним працею. Приміром, в плаваннях нормальна тривалість чергувань вважалася 4 години, але у залежність від обстановки, кліматичних умов тощо. її тривалість рішенням командира могла змінюватися від 2 до 5 годин. Такий порядок зберігається у наші дні у військовому і торговому флотах.
За багатовікову історію мореплавання кожної вахти матроси придумали свої назви, чимало їх давно забуті, але і такі, які існують і з сьогодні. Вже згадана організація служби на два зміни ( якщо вони по 2 чи 4 години), коли проміжки на відпочинок малі, англійці прозвали вахтами «з шкарпеток п’яти, з п’ять навшпиньки». Перші вітчизняні мореплавці, помори, називали вахти «змінами», а подвахты — «подпеременами».
При звичайному розподілі діб на трехсменные вахти перша їх стояла вдень із 08.00 до 12.00 і тільки вночі з 20.00 до 24.00. Оскільки майже всю її відбувалася у час неспання, її вважали легкої і довіряли вахтить молодим, малодосвідченим морякам. Звідси в росіян моряків існувало що дослівно — «дитяча вахта» чи «сама стоїть» (тобто. без особливих зусиль), ще її називали «піонерської» і навіть «пенсіонерської». Вечірню половину іменували «прощавай молодість», оскільки він займала найдорожче серед молоді час — вечір.
Особливо важкою важкою вважалася друга зміна, вона стояла вдень із 12.00 до 16.00, вночі з 00.00 до 04.00. У денний час морякам доводилося нести чергування, коли всі відпочивали після обіду. Цю вахту англійські моряки іронічно іменували «пообідній стояче лежання».
Росіяни матроси її також поважали, оскільки вахтові позбавлялися «адміральського години». Так називався узаконений Петром I обідню перерву, починався з роздачі горілки (звучала команда «свистати які з вином і обід») і який спливає пообіднім годинниковим сном. Згодом горілку (та і вино) давати перестали, але «адміральський годину» суворо дотримується й у наші дні. До речі, щодо англійської флоті обідня перерва і відпочинок після обіду жартома називають «щасливу годину» чи «щасливе час».
«Нічна вахта з 12 до запланованих 4 ранку вважається за саму нудну і нестерпну, оскільки всі судно після денних праць укушає самий солодкий сон, а вахтові змушені бувають проводити цей час без сну, то, можливо, під дощем, наражаючись то сильному вітрі північ від, то удушливому спеці в тропіках», — так писав офіцер Максимов, учасник кругосвітнього плавання на кліпері «Стрілець».
Це час чергування англійці називали «вахтою склеивающихся очей», і навіть «довгою» чи «цвинтарної». Німецькі, шведські, голландські матроси іменували її «плоскостопой» (не присядеш, інакше заснеш). І усім флотах світу і з сьогодні ця вахта називається «собачого вахтою» чи навіть «собакою». Саме назва промовисто свідчить, що за вахта.
Є вахта під час опівнічного мороку, її моряки охрестили «собака». «Собака» не гавкає, не тріпоче песика за штани, не лиже у захопленні хазяїну руки. Знай, коли підкрадеться, проте, тобі задрімати не дозволить «собака»./И.И.Радченко/»Вахта «собака»/
Ім’я наступній вахти, з 04.00 до 08.00, має як благозвучну назву — «Діана». Так було в честь ранкової зірки Діани назвали її італійські моряки. У Голландії вона називається «денний». Друга половина цієї вахти, з 16.00 до 20.00, колись називалася «англійської собакою», і з запровадженням тризмінній вахти вона почала найулюбленішою і тому зручною для моряків. Відстояв матрос ранкову вахту, а попереду майже весь день вільний, все можна встигнути зробити. Після вечірньої половини можна непогано відпочити, і якщо судно березі, то провести вечора березі. Можливо, тому він і називається «королівської», чи, проще,»хорошей вахтою».
Крім про ці назви на флоті були й інші. Наприклад, вахту, назначаемую в туман посилення пильності, називали «туманною». Мовою англичан-механиков «дроссельная» вахта — це неспокійна вахта, коли судно відчуває сильну кільову хитавицю і треба постійно регулювати обертів двигуна, то зменшуючи, то збільшуючи їх.
Сон жартівники прозвали «ліжкової» вахтою. Наймаруднішою вважається вахта, коли судно входить у порт або виходить із нього. Її російські матроси називають «цапиною». Та й справді, хто хоче бути «цапом-відбувайлом», коли всі позбавлені робіт і вахти йдуть у місто в звільнення чи роз’їжджаються додому.
Іноді стоянкові нічні вахти роблять з нуля до максимально восьми ранку, тобто на повну ніч, таку зміну називають «усеношної».
Традиційно у моряків вважається ознакою хорошого тону й високої культури прибуття на чергування під останній удар чотиригодинний склянки, нині кажуть «під останнє подих хвилинної стрілки». Коли зміна спізнюється, це порушення службовими щаблями, а й обставина, що завжди всім псує настрій. У англійців у разі застосовується вираз, що «прийшла зміна із Заходу». Він з’явився, тому що за русі судна Схід годинні пояси змінюються у бік зниження часу, але в захід (після Грінвіча) — поповнення.
Іноді нетерплячий матрос, щоб швидше змінитися, «підігрівав склянку», т,е, завчасно бив на сполох і перевертав пісочний годинник. Такі вчинки завжди каралися якнайсуворіше усім флотах світу.
Назви і прізвиська вахт виникають і зникають залежно та умовами праці та побуту моряків. Чимало їх ми існують кілька століть. Хочеться вірити, що це морські висловлювання залишаться у історії мореплавання як найцікавіші сторінки матроського фольклору.