Коли вона від мене пішла, я зрозумів, що саме з таким виразом обличчя Єва покинула «Едемський сад».
Її лице не виражало ніякого сумління, а на вустах читалось німе: «Ну і что?». Єдине, про що вона, мабуть, тоді жалкувала, що не їла також із дерева вічного життя, яке росло поруч в саду.
Єва, з високо пiднятой головою, впевнено йшла по переду, Адам був сумний і мовчки плівся позаду, розуміючи, що до кінця життя доведеться працювати у поті лиця свого. Він тримався рукою за груди і в нього щось дуже боліло під ребром…
Я недовго сидів на лавці біля Дніпра. 5-ти хвилин було достатньо, щоб прийти до тями і знову звернути увагу на чайок, що літали над водою. Одягнув свого капелюха, поправив комір пальто та пішов в іншому напрямку, аби не зустрічатися з нею на платформі метро. Тут ми побачились вперше, тепер вже, без сумніву, останній раз.
Сучасний світ рухається дуже швидко та найкоротшим шляхом, який можна було би обрати. Він підпорядковується бажанням жінки, яка хоче комфорту. тут і зараз, будь-якою ціною. Якщо можна було б виміряти швидкість, з якою рухається сучасний світ, то вона буде рівною тій, з якою Єва поспішала покинути райський сад.
*Консервативна революція це коли ти відмовляєшся їсти запропоноване Євою яблуко", – розмірковував я, коли йшов не поспішаючи вздовж дніпровської набережної до центру міста.
Жінки люблять експериментувати: вкусити щось новеньке, більш сучасне і комфортніше. Вони мрiють про затишний свiт з натюрмортом iз винограду й яблук, в якому "бiлий гетеросексуальний чоловiк" буде стояти десь збоку, тримаючи в руках вiяло, i нiжити своїх цариць. Вони здогадуються, що повернутися до Едемського саду доведеться нескоро, та й i не дуже туди поспішають, тому вони будують собi зручне царство небесне тут, на землi. Без Бога i Пана, без нацiй i кордонiв, де не буде грошей i люди не будуть подiлятися на класи або раси.
Черговий лiвацький експеримент, комунiстична утопія, що понесе за собою мiльйони жертв та розбрат в країні. Вавилон хоче реваншу! Вони вже будують новий свiт, де всi люди рiвнi i не вiдрiзняються за кольором шкiри чи статевої приналежностi. У них буде одна мова, одна вiра, єдиний світовий уряд.
Про все це менi колись розповiдав один п'яний священник в сiльському автобусi...
Насправдi лiва iдеологiя приваблива. Вона схожа на француженку з картини Эжена Делакруа "Свобода на барикадах".
Так i хочеться нею заволодiти та продовжити розпочату справу. (Я про оголенi груди, а не французьку революцiю.)
Ще мені дуже подобаються слова "експропріація" i "націоналізація". У них там багато гарних слiв. Думаю, що царство небесне десь таке і є, як вони то описують.
Я лівий хiба що на 49 відсоткiв. Решта моїх переконань виглядає як громадянська війна в Україні 1917 року, де відбуваються бої між махновцями та гетьманом Скоропадським. Поряд, перезаряджаючи зброю, додають вогню Симен Петлюра з білогвардійцями, а в Холодному Ярi знову святять ножі повстанці. Десь там, між ними, стою я з револьвером в руці, на чій стороні я ще не визначився, але стріляю по більшовикам, які експропріювали мій хутор і хочуть тепер все в країні націоналізувати і забрати собі. Не сприймаю політику занадто серйозно. Я вірю в Бога і мистецтво. Мистецтво — це і є Бог на землі. В церкві я пізнаю мистецтво, в природі я пізнаю мистецтво, в людях, в бутті. А ще я вірю в достроковий армагедон, який, я сподіваюсь, станеться. I зовсiм не вiрю в рай на землi.
Коли я починав розмову за сучасний світ і консервативну революцію, вона йшла до іншої кімнати, щоб поклацати щось на своєму айфончику. Якби Адам спробував тоді відмовити Єву від яблука, вона би назвала його занудою і все одно би пішла спробувати. Напевно, він і справді дуже кохав її, якщо пішов за нею, промінявши Едемський сад, на все те, що було потім. Я також кохав. Коли потрібно було за нею поїхати, жити і працювати до Києва, не вагаючись, я зробив це. Але коли я зрозумів, що на вушко їй шепче якийсь Змій, і вона його слухається більше за мене, то із такого райського саду захотiлось пiти менi.
В мiстi мене вже нічого не тримає. З роботою не складалося. Ніколи не любив працювати. Ламав себе заради неї, заради неї прокидався рано в ранці і йшов на ненависну роботу. Я прислуховувався до неї, а вона до Змія. Висновок: звичайно, тут може бути тільки один, треба слухати тільки те, чого хоче Бог!
Жіночий голос набагато тонший, ніж чоловічий. Лукавий світ зробив це для того, щоб чоловік більше слухав жінку і менше — Бога. Напередодні вона плакала і казала, як сильно мене любить, а потім гордівливо, стукаючи каблуком по платформі, пішла геть. Я знаю, що ще надовго запам'ятаю цей стук і її слова. Такі речі зводять з розуму. Вони на це налаштовані як ті німфи, що манили своїми голосами Одіссея кинутися в воду. Треба як найшвидше вже тікати звідси, щоб і самому не піти на дно.