Август Саксонський війшов в світову історію під прізвищем "Сильний"
напевно якщо брати фізичний аспект буття Августа то він дійсно був кремезний чоловяга підкови руками ламав, але людиною був слабкою ненадійний союзник,гультяка, меценат, батько понад 365 внешлюбних дітей.
Ким же був наш герой відповідь на це питання тільки одна він був сином періоду який війшов в історію під назвою доба Людовика XIV короля сонця.І тому судить нашого героя треба мірами галантного століття.
Наш герой народився чудового травневого ранку 1670 року в сім"ї курфюста Саксонії Іоганна-Георга III спочатку доля нашого героя не була дуже райдужна у його батька був первісток Іоганн-Георга IV. Який після смерті батька в 1691 році став Саксонським курфюрстом в цей період молодий красень Август мандрував по всім дворам Європи в пошуках жінок та пригод, а так як я вже казав він був дуже вродливий молодий чоловік, плюс мав незвичайно великий гаманець. То жінки та пригоди начебто ріп"ях до долу супроводжували Августа в ціх мандрах . Наприклад під час відвідувань іспанського королівського двору йому сподобалась маркіза Менцер він став її коханцям муж маркізи взнав про це і підіслав найманих вбивць до Августа, щоб вбити його наш герой вбив двох нападників а третього поранив і сам не отримав жодної, що найменшої подряпині, що не скажеш про маркізу яку чоловік змусив випити отруту і сам потім отруївся коли наш красень про в знав то сказав тільки одне "а цікава у мене пригода була". Невідома як би склалась доля нашого героя надалі (може в решті-решт за ці амурні пригоди хтось би йому скоротив віку). Якби не одна подія його брат Іоганн-Георга IV був копію брата, ще може гірший і в 1694 році заразився оспою від повії під час венеціанського карнавалу і вмер дітей в нього не було тому наступним саксонським курфюрстом став наш герої. Бали, найкращі жінки, влада над самим заможним князівством Німеччини це все було замало для Августа він прагнув більшого він дуже бажав бути королем роль імперського князя була замала для його широкої натури. А так як вільних корон поблизу була тільки одна корона Речі Посполите де правив грізний, але старий воїн герої Ян Собеський. так як трон в Польши був виборний кожний хто би догодив шляхтичам на сеймі міг стати королем . В 1696 році Ян Собеський помер і зібрався сейм вибирати наступного короля з допомого політики кнута і пряника (пряником в цьому випадку служили гроші якими Август підкупив шляхтичів на сеймі, а кнутом своє військо яке він привів в Речу Посполите в якості почесної варти 12000 тисяч солдатів) щоб мати право на обрання на престол Речі Посполитої 1697 року, Август мав перейти в католицтво. У саксонських герцог традиційно називають «чемпіонами Реформації». Саксонія була оплотом німецького протестантизму, і тому звернення серпня вважалося шокуючим в протестантській Європі. Хоча виборець-принц гарантував релігійний статус-кво Саксонії, звернення Августа відштовхнуло багатьох його протестантських підданих. В результаті величезних витрат грошей, використаних для підкупу польського дворянства і духовенства, сучасники Августа іронічно називали королівські амбіції саксонського герцога своєї «польської авантюрою». В цьому ж 1696 році Августа ще спіткала одна подія він закохався в графиню Аврору фон Кёнигсмарк ця незвичайна жінка вродлива розумна жінка належала до шляхетного роду та познайомилась з Августом при трагічних обставинах яки дуже гарно показують в яку епоху жив наш герой. У графині був брат Кёнигсмарк, Филипп він був коханцем ганноверської герцогині Софией Доротеей Целльской, і постійно навідувався в її спальню її чоловік герцог Эрнст Август неодноразово натякав Кёнигсмарку про те, щоб він не навідувався до його жінки, але той натяків не розумів і одного разу під час відвідувань альковів герцогині він випадкова наштовхнувся на алебарду і вмер лікарі який проводив огляд тіла записав, що Филипп Кёнигсмарк наштовхнувся на алебарду випадково так разів з 14. Так що було потрібно Аврорі від Августа помсти за вбивство брата, правова допомога, моральна підтримка. Насправді графиню Кёнигсмарк цікавили фамильні коштовності які її брат відправив до Саксонії перед власною загибелю. Август подарував Аврорі не тільки сімейні коштовності, а і власне серце проте не надовго. Підсумком цього союзу став майбутній відомий маршал Франції Мориц Саксонський. А тим часом Августа почав спокушати диявол в образі лифлянського шляхтича Іоганн Рейнольд Паткуля який являвся главою опозиції невдоволеного лифлянського дворянства, яке було обурено економічною політикою шведських королів тогочасних володарів Прибалтики. Він казав Августу, що Прибалтика легка здобич для короля польського, що все населення з радістю підтримає Августа якщо він з"явиться в Ліфляндії з військом, що король швецький Карл XII це шіснацятирічна дитина і дійсно думав Август другий населення на моєму боці, супротивник малолітній тинейджер, якщо почнеться війн:а по-перше я укріплю свої позиції в Польші, по-друге здобуду військову славу, по-третє розширю власні кордони. Август сильний попав в типову пастку для володарів минулого і майбутнього під назвою "маленька побідоносна війна". В 1698 році в містечку Рави зустрілись Петро перший і Август Сильний завдяки Августу російський цар погодився взяти участь в війні зі Швецію. Як свідчать мемуари свідків Петру I сподобався польський король під час зустрічі в Раві відбулась гулянка яка тривала три дні Август перепив Петра(це було край тяжка і навіть небезпечна для здоров"я справа перепити Петра I для приклада в 1711 році коли видавали заміж Анна Іванівну за молодого герцога Курляндського Фрідріха-Вільгельма,
племінника прусського короля то банкети з надмірним лишком спиртного привели к тому, що нещасний Курляндський герцог скінчався від випитого спиртного на весіллі). Крім того Август похизувався своєю могутньою тілесною силою і шаблюкою одним ударом відрубав бику голову та порадив Петру I таким способом власноручно карати непокірливих бояр.
Хочу зробити відступ та нагадати читачу (прекрасному) про тогочасні європейські політичні реалії. Та епоха в яку жив наш герой пройшла під знаком абсолютизму в Європі тоді панував Людовик XIV король-сонце і інші монархи намагались йому копіювати. Справа в тому що Європа після всіх релігійних війн католиків з протестантами, церковних свар, втомилася з'ясовувати огнем та мечем питання яку з течії християнства більше справжня і до вподоби богу. Народилось більш критичне світське суспільство
в якому були потрібні нові цілі. Тому бог покинув Європу і замість нього на перший план вийшов король. В той час Європа була поділена на два ворогуючі блоки з одного боку це династія Гасбурги які розділились на дві гілки іспанські (які володіли Іспанською імперією ) та австрійські яки володіли значними територіями в центральній та східній Європі. З другого боку виступали Бурбони королі Франції яки намагались зруйнувати гегемонію Гасбургів. А що з наш герої якому табору він відносився. Щоб це з'ясувати треба зазирнути в глибину віків. Веттіни стародавній німецький князівський рід (цікавий факт королева Великобританії являється родичем Веттинів ) з чеським корінням. Згідно літописів засновником цієї фамілії являється Дитрих з роду Бузичей. Родове гніздо Веттинів являється землі лужицких сербів слов'ян город Мейсін який був заснований як фортеця німецьких колоністів. Рід Ветинів не був дуже впливовий так звичайні дрібні феодали допоки один випадок не подарував їм змогу зробитись володарями Саксонії.
В 1414 році повинен був відбутись Констацький собор( XVI Вселенський собор католицької церкви, що засідав у місті Констанці (південна Німеччина) )на якому повинні були вибрати папу римського. Тогочасний пантіфік папа Иоанн XXIII був (мирське ім'я Бальтазар Косса) до того як прийняти церковний сан був піратом який грабував кораблі та являвся грозою неаполітанського заливу. Читач (прекрасний) мабуть вважає, що тільки Бальтазар Косса прийшов в лоно церкви він покинув свої гріховні заняття. Маленький перелік того в чому обвинувачували Иоанна XXIII на соборі зґвалтування більше трьохсот монашок, сексуальний зв'язок жінкою його брата, розтління цілої сім'ї яка складалась з матері і трьох дочок самої старшої з якої було менше 12 років, вбивство, тортури, корупція. Його особистість була настільки одіозна, що після нього майже 550 років жоден папа не брав імені Іван (до того найпопулярніше серед римських понтифіків). На Констанський собор з'їхались всі прелати, феодали,лицарі, купці проститутки (цікаво що в місті Констанца де проходив собор було зафіксовано 50000 повії також там знаходиться пам'ятник проститутки яка мала прізвисько Імперія казали що не було такого учасника собору який не був би у неї ). Сигізмунд I Люксембург імператор Священної Римської імперії
був ініціатором цього собору (поясню для читача (прекрасного) Священна Римська імперія німецької нації (лат. Sacrum Romanum Imperium Nationis Germanic;, нім. Heiliges R;misches Reich Deutscher Nation) — державне утворення, яке існувало з 962 по 1806 рік і об'єднувало землі Центральної Європи. В період найбільшого розквіту до складу імперії входили німецькі землі, які були її ядром, північна та середня Італія, Швейцарія, Бургундське королівство, Нідерланди, Бельгія, Чехія, Сілезія, Ельзас і Лотарингія. Формально складалося з трьох королівств: Німеччини, Італії і Бурґундії.)
так як він виступав вищим суддею в тогочасний феодальний Європі право почувати себе в Констанці хазяїном ситуації він мав на меті не тільки покарати гріховного папу, але зміцнити свої позиції. Так як Священна Римська імперія впродовж усіх 850 років свого існування залишалася ієрархічним державним утворенням феодального типу. Вона ніколи не мала характеру національної держави, як Англія або Франція, не досягла й якого-небудь високого ступеня централізації системи управління. Імперія не була ні федерацією, ні конфедерацією в сучасному розумінні, а поєднувала елементи цих двох форм державного устрою. Суб'єктний склад імперії відрізнявся різноманіттям: напівнезалежні просторі курфюршества і герцогства, князівства і графства, вільні міста, невеликі абатства і дрібні володіння імперських лицарів, — всі вони були повноцінними суб'єктами імперії, володіючими різного ступеню правоздатністю. Влада імператора ніколи не була абсолютною, а розділялася з аристократією країни. Більш того, на відміну від інших європейських держав, мешканці імперії не були безпосередньо підпорядковані імператорові, а мали власного правителя — світського або церковного князя, імперського лицаря або міський магістрат, що формувало два рівня влади в країні: імперський і територіальний, які часто конфліктували між собою. Сигізмунд вирішив під час скандального процесу над Иоанном XXIII(де кілька слів про гріховного папу як тільки Косса зрозумів, що справа пахне жареним та напевно його лишать сану він всі свої награбовані скарби відав вірної людині банкіру із Флоренції на догляд і справді Бальтазара Коссу лишили папської тіари та він провів декілька років у в'язниці вийшовши з неї він примчав до Флоренції до свого вірного банкіра за грошами на вимогу відати скарби Флорентієць мовив "мені гроші давав папа римський йому я і їх поверну" так він і нічого не відав звали того банкіра Козімо Медичи який був засновником знаменитої банкірської сім"ї Медичі) зробити де яки перестановки в феодальних шаблях а саме вірних людей поставити ті німецькі князівства в яких існувала опозиція к Сигізмунду .
І така перестановка відбулась Веттини отримали Саксонію на примху долі їх відвічні вороги Гогенцоллерни отримали Бранденбург в той же час. Цікаво те що ці два славетних німецьких рода будуть битись за першість в Німеччині до поки Гогенцоллерни не виграють та стануть германськими кайзерами .
Вісімнадцяте сторіччя в військово-політичному відношенні - це переважно століття спілок декількох великих держав для розділу слабших, що почався на заході війною за так зване іспанську спадщину, на сході - союзом Данії, Росії та Польщі проти Швеції.
Головною причиною цих та подальших воєн була феодальна система тодішньої Європи. Основним суспільним багатством справедливо вважалася земля, яку не можна було збільшити, як і капітал, міг лише помінятися її власник. А приводів до такого поділу при досить заплутаних династичних зв'язках можновладних будинків Європи виникало більш ніж достатньо. Політична система абсолютизму дозволяла декільком особам вирішувати питання про початок війни, погодившись ні з громадськими вигодами або невигідний своїх дій, а з особистими мотивами - честолюбством, заздрістю, ревнощами.
Неминучість воєн полягала також у психології військового стану - дворянства, для якого війна була джерелом збагачення, нагород, слави, а світ зазвичай обертався матеріальної нуждою, нудьгою і безвість. «Багато лицарі знайшли себе і виявили свої здібності, ніж гідність своєї спільноти підтримали, в той час як інакше їм довелося б удома в нікчемність животіти», - говорив шведський дворянин Густав Бунд, доповідаючи Державній раді про подвиги шведської армії. У багатьох дворян, навпаки, спонукальною силою участі у війнах служило пересичення, що виразив знаменитий шведський генерал Левенгаупт: «На війні і за кордоном мене і зовсім небагато радує більше, ніж так звані радості, на які я з соромом і марнославством будинку, у себе на батьківщині, час вбиваю ».
Панування Швеції на Балтиці здійснювалося за рахунок сусідів - Данії, Польщі, Росії, тому було наївно припускати, що вони не будуть використовувати першим же слушною нагодою, щоб повернути втрачене. Саме таким випадком їм здалося вступ на шведський престол малолітнього Карла XII.
Восени 1699 союзники уклали таємну угоду, за якою Данія повинна була нанести удари в Скандинавії (де їй належала Норвегія) і в Голштинии, саксонці вторгалися в Прибалтику, де їх підтримала б місцева знать, а Росія атакувала Інграм і Карелії.
Першим виступив Август. На початку лютого 1700 року його армію увійшла в Ліфляндію, захопила фортецю Динамюнде, яка охороняла гирлі Даугави, і взяла в облогу Ригу. Однак розрахунок на підтримку місцевого дворянства не виправдався - воно зберегло вірність шведської корони, а досвідчений губернатор Дальберг зумів відстояти місто. Ригу надійно захищали нові зміцнення - ті самі, які свого часу не дали розглянути Петру.
Август якийсь час побув у діючій армії, потім скучив і зайнявся полюванням, а в червні взагалі відбув до Варшави, де було цікавіше і веселіше. До штурму саксонці не приступали, впевнені, що здача Риги - питання часу. Однак гарнізон і не думав капітулювати.
Повернувшись, Август повоював ще трохи - взяв невелику фортецю Кокенгаузена. Облогової артилерії у нього не було. А тим часом Карл XII Швеції спочатку зосередився на напад на Данію. Шведському флоту вдалося перехитрити датський флот і розгорнути армію недалеко від столиці Данії Копенгагена. У той же час об'єднаний британо-голландський флот також встановив курс на Данію. Разом зі шведським флотом вони здійснили бомбардування Копенгагена 20-26 липня. Цей несподіваний крок і тиск з боку Приморських держав (Англії і Голландської Республіки) змусили Данію вийти з війни.
Карл XII тепер зміг швидко розгорнути свою армію до східного узбережжя Балтійського моря і зустрітися зі своїми залишилися ворогами: крім армії Августа II в Лівонії, армія російського царя Петра I вже була на шляху вторгнення в шведську Прибалтику де він осадив Нарву в жовтні . У листопаді російська і шведська армії зустрілися в Першій битві під Нарвою, де російські зазнали нищівної поразки. переміг армію Августа в Ризі в липні 1701 року змусивши польсько-саксонську армію піти з Лівонії, і пішов за цим вторгненням в Польщу. Він захопив Варшаву 14 травня 1702 року знову переміг польсько-саксонську армію в битві при Клішив і взяв Краків. Він переміг іншу армію серпня під командуванням генералфельдмаршал Адама Генріха фон Штейнау в битві при Пултуську навесні 1703 року, а також осадив і захопив Торн (Торунь) .Карл переміг армію Августа в Ризі в липні 1701 року змусивши польсько-саксонську армію піти з Лівонії, і пішов за цим вторгненням в Польщу. Він захопив Варшаву 14 травня 1702 року знову переміг польсько-саксонську армію в битві при Клішив і взяв Краків. Він переміг іншу армію серпня під командуванням генералфельдмаршал Адама Генріха фон Штейнау в битві при Пултуську навесні 1703 року, а також осадив і захопив Торн (Торунь).
До цього часу Август, безумовно, був готовий до миру, але Карл відчував, що він буде в більшій безпеці, якщо зможе встановити когось, з ким він буде мати більше впливу на польський трон. У 1704 році шведи встановили Станіслава Лещинського і зв'язали Співдружність зі Швецією, що змусило Августа почалися військові дії в Польщі разом з Росією (союз був укладений в Нарві влітку 1704 року). В результаті громадянської війни в Польщі (1704-1706 рр.) І гродненська кампанія не увінчалися успіхом в серпні. Після битви при Фраустадте 1 вересня 1706 Карл вторгся в Саксонію, змусивши серпня поступитися польський трон Лещинського відповідно до Альтранштадтский договором.К цього часу Август, безумовно, був готовий до миру А наш герой тим часом поринув вир чуттєвих насолод в його житті з"явилась рокова жінка яка набагато років стала головним коханням короля.
Анна-Констанція фон Брокдорф походила зі стародавнього дворянського роду. Її батько був датським кавалерійським полковником, мати - багатою голландкою. У двадцять два роки вона вийшла заміж за дворянина Адольфа фон Гойма. Дуже скоро з'ясувалося, що 34-річний чоловік викликав огиду у молодої дружини, і вона відмовилася від спільного з ним проживання. Красуня Анна-Констанція була розумна, рішуча, але в той же час запальна і дуже ревнива.
Вона не відразу відповіла на домагання повелителя, до чого він явно не звик. Адольф фон Гойм стверджував, що в 1705 році король на зустрічі з ним сказав, що відтепер його життя і смерть залежать від володіння його колишньою дружиною, і говорив він це так, немов був зачарований нею.
Августа зблизився з баронесою в кінці її шлюборозлучного процесу - в червні 1705 року його стала отримувати дорогі подарунки від курфюрста (вино, меблі, будинки, турецькі килими, гроші). Після розлучення Анна-Констанція зажадала, щоб він порвав зі своєю колишньою коханкою княгинею фон Тешен, повного змісту в 15000 талерів і письмову обіцянку, що після смерті королеви вона займе її місце, а народилися у неї діти буду визнані законними дітьми Августа. Монарх не в силах протистояти своїй пристрасті приймав всі умови.
У лютому 1706 року фаворитка короля стала графинею фон Козель, тепер до неї слід було звертатися «ваша світлість». Для неї був збудований палац. На думку сучасників, вона коштувала коханцеві стільки ж, скільки ціла армія.
Фаворитка постійно супроводжувала Августа. Смілива і майстерна наїзниця, хороший стрілок, вона, єдина з жінок, пускалася з ним в його подорожі і брала участь в мисливських забавах.
Проте у монарха було безліч коханок, і він змушений був придумувати тисячі вивертів, щоб позбутися настирливого спостереження фаворитки. Втім, Анна-Констанція спала з ним щоночі і була так вміла в любові, що в її обіймах серпня забував про своїх інші захоплення.
Однак курфюрстові хотілося різноманітності. Він удостоїв своєю увагою танцівницю Дюпарк з Брюсселя. На той час графиня фон Козель вже народила йому дівчинку. У жовтні 1709 року його подарувала Августу другу дочку. Обидві були визнані «законними королівськими дочками і високошляхетними графиня».
Протягом восьми років Козель була коханкою надзвичайно мінливого Августа, що само по собі було доказом її надзвичайної енергії і розуму. Фаворитка вела безтурботне життя, бо не сумнівалася в своєму впливі на монарха. Однак через дев'ять місяців після народження третьої дитини, на цей раз сина, панування Анни похитнулося. Фаворитка було багато могутніх супротивників. Коли король перебував у Варшаві, йому порадили поряд з саксонськими взяти собі коханку-польку, і негайно представили гостю графиню Марію-Магдалину фон Денхоф. Козель ж на цей раз змінила свої плану і не пішла за Августом, що стало її фатальною помилкою. Перед поверненням в Дрезден курфюрст заявив, що більше не бажає бачити Козель.
У розпачі Анна покинула Дрезден, прихопивши з собою всі документи, що стосуються їх відносин з Августом. Не без праці йому вдалося заволодіти жалуваною грамотою з вказівками довічних привілеїв графині, а також іншими документами інтимного характеру. Після чого екс-фаворитка була засуджена до довічного ув'язнення як жертва помсти і страху короля, бо силач серпня побоювався графині. Він обіцяв їй одружитися і гарантував недоторканність її майна, однак обдурив її і кинув, як це було з його колишніми і майбутніми коханками. Він не робив відмінності між нею і тими ж Кессель, Шпігель, Дюваль. Правда, всі інші коханки знали, що рано чи пізно король розпрощається з ними. Графиня фон Козель наївно вважала, що вона його законна дружина і буде такою завжди. Однак для Августа не існувало сталості, і він не знайшов для найвидатнішою з його коханок іншого місця, після того як порвав з нею, крім марочних стін горного замка, куди вона була поміщена. Неосяжна жага помсти, переповнює його всякий раз, коли його шляху і бажання зустрічали будь-який опір, як ніколи сильно проявилася на цей раз так трагічно закінчилась ця історія кохання.
Трагічну роль наш герой зіграв в житті ліфляндського дворянина Паткуля Иоганна Йоганн фон Паткуль служив на шведській військовій службі, в 1689 році був членом Ліфляндська депутації, яка просила у Карла XI про відновлення прав і привілеїв ліфляндського дворянства. Паткуль діяв при цьому з такою прямотою і наполегливістю, що порушив ненависть короля Карла XI. За різкий осуд дій уряду був засуджений в 1694 році до відсікання правої руки і конфіскації майна, але встиг втекти. Після того, як клопотання перед Карлом XII про скасування вироку залишилися марними, Паткуль надійшов в 1698 році на службу до курфюрсту саксонському і королю Польщі Августа Сильного і, будучи посланий до Москви, сприяв укладенню Преображенського союзного договору між Саксонією, Польщею та Росією проти Швеції. Коли Августу порадила Саксонська таємна рада, який керував державою, зажадав, щоб Паткуль залишив війська в Саксонії. Коли Паткуль на це не погодився так як він повинен був передати війська австрійському імператору, міністри вирішили заарештувати його (20 грудня 1705), посилаючись на те, що Паткуль діє самовільно, без відома царя. Близько двох років Петро I багаторазово протестував проти такого порушення міжнародного права, але увагу його було відвернуто небезпекою, що загрожувала в той час Росії з боку Швеції. За Альтранштедтський світу між Швецією і Саксонією (1706) Паткуля вирішено було видати Карлу XII. Август II таємно наказав коменданту фортеці Кенігштейн дати Паткулю можливість бігти; але внаслідок жадібності коменданта, який неодмінно хотів отримати з Паткуля викуп, справа затягнулася до тих пір, поки в фортецю вступив шведський загін, і 7 квітня 1707 року Паткуль був закутий в ланцюги. 10 жовтня він був, як зрадник, колесували живим, а потім четвертован.
Августа, мабуть, найкраще пам'ятають як покровителя мистецтва і архітектури. Він любив образотворче мистецтво та архітектуру, і у нього були прекрасні палаци, побудовані в Дрездені, місті, який прославився надзвичайним культурним пишністю. Він представив перші публічні музеї, такі як Зелений Притулок в 1723 році, і почав систематичну колекцію картин, які зараз виставлені в галереї старих майстрів.
Із 1687 по 1689 рік Август подорожував по Франції та Італії. Екстравагантний двір в Версалі, ідеально пристосований для потреб абсолютного монарха, справив на нього глибоке враження. У відповідності з духом епохи бароко він вклав значні кошти у дипломатичному представництві пишність Дрезденського замку, своїм головним резиденції, для реклами свого багатства і влади.
Зі строгими правилами будівництва, великими планами міського розвитку і певним почуттям до мистецтва, король почав перетворювати Дрезден в відомий культурний центр з однією з кращих німецьких колекцій творів мистецтва, хоча більшість знаменитих пам'яток міста були завершені під час правління його сина Августа III. Найвідомішим будівлею, розпочатим при Августі Сильному, був Цвінгер. Також відомі замок Пільніц, його літня резиденція, замок Морицбург і замок Губертусбурге, його мисливські будиночки.
У пошуках коштів, особливо в період загострення суперництва за польську корону, Август Сильний намагався за допомогою численних алхіміків і
авантюристів отримати золото. Беттгер успішно продемонстрував в присутності курфюрста трансмутацію ртуті в золото і був удостоєний
титулу барона, отримавши при цьому наказ примножити зроблене.
Ведучи розгульне життя, він мало дбав про виконання «державного замовлення», і вже в 1701 році був заарештований за наказом курфюрста
і поміщений під варту в так званий «золотий будинок», де колись утримували алхіміка Йогана Кункель. Почалася примусова робота
по отриманню золота, яка безрезультатно тривала до 1704 року.
У 1704 році Беттгер перевели в фортеця Кьонігштайн в Саксонської Швейцарії, де він опинився під наглядом коменданта,
( 1651 -1708), відомого математика, фізика, минералога і
власника скляного заводу, який здійснював власні роботи по створенню штучного мармуру і порцеляни.
Цінність виробів з прозорого фарфору, привезених з Китаю, була величезною, а секрет виробництва вважався недоступним,
також не був відомий хімічний склад твердого фарфору. Фон Чірнгауз провів великі геологічні дослідження в Саксонії
з метою знайти підходяще керамічне сировину для виготовлення вогнетривких тиглів і склоплавильних печей.
Уже в 1705 році фон Чірнгауз і Беттгер вдалося отримати rothes Porcelain - червоний (яшмовий) фарфор - непрозору,
але тверду непористу кераміку, дзвенячу при постукуванні і витримує високі температури. На цей вид порцеляни йшла
червона глина «болюс» з Плауена з високим вмістом оксидів заліза. Після випалу, шліфування і спеціальної полірування вироби -
блюда, глечики, горщики - ставали схожими на посуд, вирізану з дорогоцінного каменю, прикрашену випуклими малюнками.
Пізніше червоний фарфор став іменуватися «бёттгеровскім».
Успіх дозволив Августу збільшити фінансування: в грудні 1707 року в Дрездені на березі Ельби для дослідів була обладнана
спеціальна лабораторія. Під керівництвом фон Чірнгауз і за підтримки вчених з Гірничої академії у Фрайберг були продовжені
експерименти з різними глинами.
Істотний прогрес був досягнутий, коли після тривалих експериментів були виявлені три найважливіших для виробництва порцеляни
мінералу: каолін з району Шнеберг і Ауе, польовий шпат і алебастр, використовуваний як флюс, а також встановлені оптимальні склад
вихідних сумішей і умови випалу. У лабораторному журналі Беттгер за 15 січня 1708 року відмічено, що після дванадцятигодинного випалу
отримані білі напівпрозорі неглазуровані пластини - фарфоровий бісквіт. Таким чином, час народження європейського твердого порцеляни (pate dure)
відомо з точністю до години. Зусиллями фон Чірнгауз, Беттгер і їх помічників був розкритий один з найдорожчих секретів епохи. Європейський твердий фарфор був абсолютно новим керамічним матеріалом і перевершував за якістю м'які сорти китайського. "
Пияцтво і буйна життя зламали організм Августа II Сильного. Він помер в Королівському замку у Варшаві в ніч з 31 січня на 1 лютого 1733 року на тлі великих страждань, проклинав Польщу і радників, які привели його до неї, і просив пощади. Його останні слова: «Все моє життя була одним постійним гріхом, Боже, помилуй мене». Були так звані діабетична стопа. В результаті ампутації рана піддалася гангрени, яка, ймовірно, викликала інфекцію і сепсис