Червневі гаї, пісню літа співають,
де рідна земля колискова...
Веснянки мої, крізь спогад, лунають,
я бачу поля хлібні, знову...
Я бачу ліси, де біляві ромашки,
полянами дивляться в небо,-
тремтять пелюстки, від подиху пташки,
яка пролетіла крізь щебет...
Червневі сади, знову вбралися в вишні,
їх ягідний смак привертає.
Я знаю, завжди, не буде колишнім,
той промінь, що вмить , зігріває.