Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/06/20/746
Дрімоти ранкової вуаль,
де таємнича невідома даль,
лиш де-не-де стримлять кущі,
зелені відмічають береги.
Дихає свіжість в берегах
та відмічає мокрий шлях,
який простежується по росі,
якщо ступають ніжки, то чиї?
Дихає туманом сірість,
та скоро посвітліє далечінь,
лиш сонце зрине за горою
і заховається в ялинах тінь.
Оце вона ще відповзає,
туман ховає в низині,
та скоро сонце виринає,
світліють гори вдалині.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/07/07/1748
6.06.2019-24.06.2019.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Таємнича вуаль ранкової дрімоти…”