Аль-Джебра, Аль-Хімія, Аль-Коголь.
Останній гальмує кору, ту, що покриває мозок.
М'язи релаксують, гальмують, терпнуть.
Налий же, мила, терпкого трунку ще.
Щемно люблю твої губи. П'ю їх солодкий сік.
Терпнуть за тим ноги. Ніжно цілую перса.
Чую тріпочуть крильця: метеликів і мотилів.
Ліва частина тіла: б'ється в судомах серце.
Права частина тіла: вібрує, мов Бетельґейзе.
Літо ввійшло в літосферу. Тільки не землетрус!
Анімо, де твій Аміґо? Де заховався Анімус?
Мусом стікає спрага. Пиймо вино живе.
- Дивні ви істоти, люди. Почуття крутять вами, як хвіст псом.
- А чого ти дивуєшся? Це ж ваші предки додали дещицю генів приматів
до власної ДНК. Нині можете спостерігати, що вийшло.
- То ти вирішив перевести стрілки на нас?
- А куди їх перводити? Люби боже правду.
Тим паче, маю право судити, бо якраз посередині.
- Ага. До нас не дійшов, а їх покинув.
- Для чого це? Ти ж знаєш, що у мене не було і немає вибору.
Я нікуди не ходив. Я радше ваш, ніж їх. Спостерігач одним словом.
- Ну так. Спостерігаємо.
- Так отож.
Ожина вродила, шовковиця. Пижмо цвіте і чебрець.
Грець його матері. Літо. Спекотне, задушливе. Ах!
Дай же дощу, громовиці, Перуне, ну що ти там спиш!
Пишні вдалися вареники і пироги пухкі.
Одіне, боже-брате, ждемо вітрів твоїх..