Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/06/06/825
Синій вечір наступає,
неба плечі огортає
у хустиночку чарівну,
де блищало сонце вільне.
Заблищало променями
понад дальніми горами,
із вечірнім вітерцем
заполонить небо вщент.
Вкриє синіми хмарами
із рожевими краями
і гойдає ще листки,
візерунки їм плести.
Ось уже погасло сонце,
закривалось хмар віконце,
нічки темінь настає,
на хустину ранку жде.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/06/24/1616
3.06.2019-20.06.2019.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Накинув вечір небу на плечі
мелодій дивних сонячну хустину...”