Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/05/29/1312
“Ото не ми і був не я,
була кобила не моя
і не моя розмова,
не ті бували слова.
Не так усе ви зрозуміли,
а ми це зовсім не хотіли -
сказав так представник,
але протестів починався шик.
І взагалі – повний назад,
ми ж намагались дати лад,
щоб перестали воювати,
не закликали зброю здати.
А це не ми, то все вони
хотіли потраплять в човни
чужі, не наші, ми завжди
готові всім допомогти.”
Казав так їхній представник,
чомусь тепер і пафос зник,
то, пане, пригадай завжди:
чи не діряві дав човни?
Хай думки запанує вид
і аргумент розмови, а не рик,
і тоді враження народу
в OSCE зроблять погоду.
Оце такі там спостерігачі:
глядять за спокоєм німфи,
а німфам ще й увижається,
і їм це маревом здається.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/06/08/1111
7.06.2019.
Карикатура із інтернету.