Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/05/31/1871
Безмежжя гір не осягнути оком
і дивну не збагнути таїну,
шумить вітрами і дзюрчить потоком,
і час закінчує весну.
Весна закінчується у Карпатах,
десь на вершинах сніг хранить,
та лине час і він із нами,
і час із нами поспішить.
Навколо простяглася вічність,
над горизонтом хмарами пливе,
тут вічність можна осягнути,
вона за горизонтом жде.
Тут він досяжний, хоч далекий,
як гори, що здалека височать,
вони відмітять час і вічність,
і на сторожі вічності стоять.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/06/20/746
1.06.2019-6.06.2019.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
‘Безмежжя гір не осягнути оком
і не збагнути дивну таїну”
(гора Говерла).