Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/06/01/1074
Яскраве зело іскриться,
а то весна-чарівниця,
що літала по країні
в небесах яскраво-синіх.
Землю-матінку черкала
і у трави прибирала,
застеляла килимами
над високими горами.
Гобелени вишивала,
квітом-зелом прикрашала,
із відтінками вже листя
наче мавчине намисто.
Може й мавочка ховалась,
серед листя усміхалась,
а ще піде у ліси,
весно-красна, прикраси.
Засиніла небесами,
жовтими кульбаб квітками,
щебетом птахів свистіла
і потоками бриніла.
Яскравішають Карпати,
стануть весну зустрічати
у країні, що прекрасна,
із благословенням ясним.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/06/09/1384
9.05.2019-2.06.2019.
Світлина Ігора Винниченка:
“Як тебе не любити, моя Україно?!”