Фото Чабан А.В.
2017 г.
Благодарю тебя, уважаемый читатель, что ты нашёл в своём бурном жизненном потоке время, чтобы согреть своими руками эти страницы, а мыслями – эти строки. И возможно, это знакомство с традициями не легкая, но очень полезная наука. Потому, что законы мироздания работают независимо от того, знаем мы их или нет. Но наверное, лучше знать. Ибо это дороги к тем дверям, которые открываются для изменений к лучшему. А такие двери может открыть каждый только внутри себя. Так пусть это лёгкое прикосновение к новому сделает твою сокровищницу знаний наполненной, а тебя богаче и станет частью твоего познания чудес под названием «ЖИЗНЬ»!
В этой книге автор передаёт традиции украинского народа, а именно: старинный обычай венкоплетения и его влияние на будущее.
Здобути знання – це велика справа, а передати їх – це найвеличніше дійство! Дякую директору школи №4 М.Г. Солдатко за надання простору в, якому була саме така можливість. Також дякую авторам ідеї Т.А. Шинкаренко та О.В. Алєксєєнко, які зародивши зерно жаги до нового, змогли його проростити у всесвіт!
Особлива подяка Всім, хто ділився з нами знаннями, досвідом, світоглядом і просто своїм теплом і посмішкою.
Життя стає по-справжньому яскравим, коли навколо є люди, які розуміють природу всього живого і цінують її понад усе!
Низький уклін!
СИЛА НАРОДУ В ТРАДИЦІЯХ ЙОГО
Присвячується
всім
поколінням
З давніх-давен Україна славиться своїми гарними колоритними традиціями. Хлібом-сіллю завжди зустрічають, благословляють та запрошують. Бажають, щоб у кожному домі було свято, увінчане короваєм, бо це втілення сонця, квітів, врожаю та благополуччя.
Етнічна культура нашої країни дуже багата. Щось для нас зберегли наші бабусі і прабабусі, а щось ми можемо вивчати безпосередньо з того довкілля, в якому проживаємо. А допомагають у цьому Берегині. Ось хто зберіг до сьогодення і доніс до нас ці знання безпосередньо на світовому рівні. Дякуючи цим людям, можна впізнати коріння свого народу в піснях, музиці, танцях, музеях, вишитих рушниках і одязі, бібліотеках і на фестивалях, малюнках на посуді та меблях. Це дуже цікаво тому, що це розвиток. Ми не знаємо, як буде, але можемо знати, як було. Іноді дивуєшся, радієш, а щось хвилює. Замислюєшся, що зможемо зберегти і передати нащадкам?
Тема традицій безмежна і цікава! Тому запропо-новану ідею вчителів школи №4 поглибити знання учнів і всіх бажаючих у традицію вінкоплетіння, було прийнято з радістю. На рівні з учнями навчалися і вчителі, і батьки. У розрізі шкільного часу це виглядало, як міжурочний проект. Традиції – це життя на-роду. А життя – це мова, література, історія, малювання, музика, географія, математика, виховна година, праця, інформатика і, звичайно, рух вперед! Також було використано інформацію, яку учні разом з вчителями і батьками зібрали в музеях та на екскурсіях. За рік ми побували в різних регіонах нашої країни. Відвідали багато історичних місць та майстеркласів. Навіть побували на справжньому українському ве-сіллі і навчилися готувати знамениті полтавські га-лушки. Та де б ми не були, одне стає зрозумілим: крізь століття непорушним було, є і буде повага до свого коріння. Кожен, хто зустрівся на нашому шляху знань, неодмінно згадував, як було раніше і те, як предки берегли цінності свого життя за допомогою традицій. А що таке традиція? Словник української мови: традиція – це досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично й передаються з покоління в покоління. Це коди, які несуть нам інформацію Всесвіту. І цікаво те, що в процесі підготовки до свята, нами було відкрито дуже багато мудрих тонкощів, які ми, дорослі, просто зобов`язані знати, берегти і передавати нашим дітям, внукам і правнукам!
Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього
М.Рильський
Виставка присвячена звичаям і традиціям України – Чорноморська Міська бібліотека
ім. Івана Рядченка.
с.Санжійка Одеської області – майстерклас з уч-нями Дальницької школи виконання пташки, яка закликає весну і сонечко.
с.Великі Будища Полтавської області Музей українського весілля
Стародавні традиції дуже багаті цікавими знаковими звичаями. В цьому учні переконалися на власному досвіді. Хор музею українського весілля продемонстрував свої пісні за звичаями.
м. Полтава. Полтавський технікум харчових технологій – Майстерклас з приготування полтавських галушок. Було дуже смачно!
Національний музей-заповідник українського гончарства в смт Опішному Полтавської області.
с.Верховина Івано-Франківська область – Музей «У гості до Трембітаря» Миколи Іллюка.
с.Верховина Івано-Франківська область – Музей-будинок українського побуту Мокан Галини Іванівни.
Відвідавши музей Миколи Іллюка, доторкаєшся до народження природної му-зики, яка дійсно вічна. Ми це знаємо, але наскільки нею все пов`язано у всесвіті ми навіть і не здогадуємося.
М. Іллюк грає на всіх музичних інструментах, які є в Україні. Він відчуває музику в усіх її проявах. Дивлячись на його музейну справу, розумієш, що не може пташку, надихати на спів гулкий вітер. А тільки сонечко й лісова вранішня тиша. Так, соловейко починає, а за ним по черзі прокидаються всі жителі природного всесвіту. З однієї першої ноти починається симфонія лісу. Немов по клавішах рояля з наростанням звуків, руки музиканта легко рухаються, і народжується музика. Там водичка в річці передзвін веде з камінчика на камінчик. А там, десь далеко, зозуля кує з вітром в унісон. Акапелла синичок високо в горах пестить слух усього живого. О, а це орли своїми крилами розрізають повітря, неначе хтось свистить. І ще багато, багато високих і низьких, оксамитових і різких звуків навкруги. Немає кінця цьому природному всесвітньому оркестру. Щохвилини він може змінюватися. Але мелодії його нескінченні. Все залежить від того на що настроєний наш слух, наше сприйняття. Та густі запашні трави шепотять під таку прекрасну музику і допомагають квіткам розквітати. Все найкраще вбирають в себе юні квіти. Тонко і неперевершено радіє скрипка. А квіти стають прекрасними і наповненими силою!
с.Верховина Івано-Франківська область – Музей-будинок українського побуту Мокан Галини Іванівни.
Це не просто старовинний будинок, а будинок, в якому народилося двадцять дві дитини. А ще в ньому з покоління в покоління передавалися традиції і звичаї свого народу. Саме в цьому – благословення дому.
Тут відбулася безмежна кількість зборів жіночого кола: підготовки до великих свят з вишиванням та розписом посуду й писанок, прядіння шерсті, читання священних книг, випікання, в`язання, підготовки до нової пори року, бабусині розповіді, вечорниці, виготовлення прикрас. Цікаво, що саме бабусі розповідали і показували дівчаткам від семи до чотирнадцяти років їхню роль в сім`ї, в домі, в побуті, в своєму роду і, нарешті, у всесвіті, а дідусі – хлопчикам в тому ж віці. Вони навчали дітей з любов`ю в серці і мудрістю віків так, як це робили їхні дідусі й бабусі. У вихованні дітей квітам приділялася велика увага, бо наші предки порівнювали людське життя з квіт-кою. Найважливішим вважався період росту до цвітіння – квітка буде дуже гарно й довго квітнути, якщо ввібрала все найкраще в природі!
Велика подяка Берегиням!
Кожен з нас знає що таке ідея. Та цікаво, що від точки задуму до її втілення у життя іноді проходить немало часу і випробувань терпінням. Але головне на цьому шляху від початку до кінця вірити в задум і погоджувати його з усіма учасниками. Та які б ми не були розумні у розмовах, насправді тільки на практиці в наших діях народжується істина. Так і учні готувалися по-справжньому до кожного кроку і гідно проходили їх!
На задум вчителя відтворити вінок у фарбах, працюючи групами, вони погодилися, навіть не здогадуючись, яка творчо-життєва робота на них чекає. Вперше діти отримали досвід великої спільної роботи, яка несе глибину вікових знань, творчий підхід, вміння співпрацювати, поважати думку іншого, бачити кі-нцевий результат. І як в світовому океані кожна крапля води відіграє свою дуже важливу роль, так і кожен з учнів вніс щось своє дуже цікаве і неповторне.
Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.
В.А.Сухомлинський
Позакласна робота учнів 6-Б класу за підтримки класного керівника
Алєксєєнко О.В.
Маючи в запасі терпіння і проявивши завзятість, насіння, посіяного знання, неодмінно дадуть хороші сходи. Гіркий корінь учення, але плоди його солодкі.
Леонардо да Вінчі
Пройшовши такий досвід, учні зважилися на політ думки. І це було дуже легко тому, що закарбоване в душі одного разу, залишається на все життя.
ЕСЕ учнів 6-Б класу на тему «Український віночок» за сприянням Шинакренко Т.А.
Браіловський Максим
Український віночок для мене – це моя Україна. Це квітучі сади, золоті поля, духмяна паляниця, блакитне
рідне небо, зелені гаї.
Моя Україна – це усміхнені люди та гарні дівчата. Усе це оберігає український віночок.
Ільїн Мирослав
Мені дуже подобається український віночок. Коли я був маленький, я з мамою робив віночки з листочків.
Тепер я знаю, що до віночка вплітаються певні квіти та трави, які є символами й мають лікувальні властивості. Віночок – це оберіг. В українців багато обрядів із цією чудовою прикрасою.
Нєзнакомов Олексій
Вінок був обов`язковим елементом українського жіночого костюму. Віночок - це оберіг від усього поганого. До його складу входить не менш дванадцяти різних квіток, ягід, трав.
Хлопців під час плетіння віночків поблизу не мало бути. Обряд вінкоплетіння обов`язково супроводжувався піснями. Вінки ще підкладали під подушку, щоб побачити віщий сон.
Кожна жінка повинна вміти плести віночок.
Маросєєва Олександра
Український віночок – це квіти, з яких робиться дуже гарна дівоча прикраса.
До нього вплітаються різні квіти: ромашка, ружа, мак, півонія та інші, кожна з яких – окремий символ. Трави та квіти роблять віночок не лише красивим і символічним, але ще й дуже пахучим, заспокійливим, лікувальним.
Краснянський Максим
Український віночок – це великий символ України.
На свята українські дівчата пускали віночки пливти річкою у пошуках кохання.
У класі ми проводили конкурс: малювали український віночок. Кожен свою частину.
Український віночок – це найкрасивіший віночок у світі!
Поплавський Михайло
Віночок з давніх часів був символом добра, щастя, любові, добробуту.
Для мене він менш цікавий, ніж для дівчат, але я читаю багато книжок і знаю: у вінку дванадцять квіточок і стрічок, кожна з яких символ радості, мудрості чи щастя…
Для мене – це не лише прикраса, а й оберіг. Дівчатам красиво сплетений вінок передає свою вроду та чарівність.
Український віночок – краса народу та його традиція!
Катрук Софія
Український віночок – непросто головна прикраса, а й незамінний аксесуар в українському одязі. У справжньому віночку має бути дванадцять квітів та стрічок. У нареченої – віночок із троянд.
Український віночок – сильний оберіг.
Світовою популярністю користуються українські вінки зі штучних і живих квітів, прикрашаючи чарівних дівчат!
Подборський Гліб
На свято Івана Купала українські дівчата пускають свої віночки на воду і йдуть за ними співаючи. Це виглядає дуже красиво! Тому мені подобається це свято.
Радіонов Олександр
Український віночок багатий на квіти, кольори, стрічки. Він дуже красивий, адже в ньому і ромашки, і соняшники, і барвінки, й інші квіти! Ще й різно-кольорові стрічки!
Віночок – справжнє квіткове диво!
Патрик Вікторія
Я знаю, що в українському віночку повинно бути дванадцять квіточок. Мені б хотілося виділити троянду. Вінки з троянд надягають нареченій. Витонченість і елегантність цієї квітки допомагає нареченій виглядати неперевершено.
Кожний регіон нашої країни має свої особливості українського віночка.
Кузенна Ганна
Ще з давніх часів віночок вважався не тільки прикрасою, а й оберегом. Нині, як і в давнину, з раннього дитинства дівчата вчаться виплітати квіткові віночки.
У віночок вплітається дуже багато різних квітів із лікувальними властивостями.
Згідно з народним звичаєм, навесні хлопці збирали барвінок і дарували коханим. Коли дівчина брала квітку, це означало, що вона не проти стати дружиною цього хлопця. Наречена плела з барвінків віночок, який одягала милому, співаючи пісню. На весіллі віночком, сплетеним із барвінку, прикрашали молоду.
До вінка в’яжуть кольорові стрічки. Кожен колір – символ. Мало хто знає, що раніше стрічка коричневого кольору вважалася найголовнішою, адже є символом нашої рідної землі.
Український символ є неповторним символом народу України, він свідчить про високу культуру нашої країни.
Котляренко Марія
Для мене віночок – це символ України. У ньому завжди буде дванадцять квітів і дванадцять кольорів стрічок.
Дівчата вдягають вінок, щоб показати свою любов, шану до своєї країни. Про українські вінки складають пісні, вірші, цінуючи та вшановуючи віковічні традиції Батьківщини.
Зараз вінки одягають на свята. Дівчата у вінках – символ справжньої красуні-українки!
Любіть, шануйте свою Україну!
Вона в нас одна!
Стрюкова Анастасія
З давніх-давен український віночок вважався сим-волом слави, перемоги, щастя, успіху, миру, молодості, дівоцтва.
Для мене віночок – це оберіг і прикраса для дівчинки. Я люблю плести віночки: влітку – з польових квітів, восени – з листя. Я дарую сплетені мною віночки матері, сестрі, бабусі.
Коли в мене дуже гарний настрій, я плету віночки із засушених квітів.
Солових Артем
Плести вінок – це древня українська традиція. Дівчата робили його з різних трав та квітів. Також у віночок вплітали різнокольорові стрічки, які разом із квітами мали магічні властивості.
Також завдяки вінку дівчата дізнавалися, коли зустрінуть свою любов. Для цього віночок пускали за течією. Якщо вінок відпливав далеко, то дівчині було ще довго до знайомства. Якщо ж вінок залишався близько, то дівчина мала скоро зустріти свою другу половинку. Цю та багато інших цікавих традицій з покоління в покоління передавали наші пращури.
Бобікова Анастасія
Віночок, сплетений з квіточок і трав, оздоблений яскравими стрічками, - один з найдавніших українських символів.
Мені дуже подобається український віночок. Моя матуся в дитинстві зі своєю старшою сестричкою плели віночки з різних квітів. Найчастіше – з квіток маку та барвінку. Різнокольорові стрічки прикрашали віночки, і кожна стрічечка щось символізувала.
Я теж хочу навчитися плести віночок.
Вельмик Ангеліна
Для мене віночок – це не лише прикраса, а й оберіг. У віночку дванадцять квіток, і кожна має внутрішній зміст, символ, властивість.
Напевно, кожна жінка вміє плести віночки. Ще з давніх-давен створювали цю прикрасу-оберіг і проводили з ними різні обряди: кидали в річку, водили хороводи, стрибали через вогнище.
І сьогодні українці поважають і цінують віночки!
Рогинський Вадим
Віночки плетуть лише дівчата. Навесні вплітають в нього дванадцять різних квітів-символів: ромашки, кульбаби та інші. Кольори стрічок теж символічні: від коричневої, що позначає зв'язок людини із землею, до білої, яка вказує на чистоту душі українців.
А як віночки прикрашають дівчат!
Чилікін Даніїл
Український віночок у мене асоціюється з народ-ним оберегом. На мою думку, він може захистити від нещастя чи лиха, діяти, як магічний предмет.
Віночок дуже красивий, тому що в ньому багато різнокольорових квітів. Він допомагає дівчатам знайти своє щастя та кохання.
Також віночок нагадує про народні танці, веселощі, літо та сонячне тепло!
Скутін Даніїл
Віночок - це символ жіночої краси. Коли дівчата плетуть його, то вкладають в віночок душу і любов до рідної землі.
Віночок носять тільки дівчата. Він не тільки підкреслює красу, а і є оберегом. Плетіння віночка дуже давня и дуже духовна традиція.
Єрьоменко Ксенія
Я вважаю, що плести український віночок водночас і легко, і важко. Важко тому, що справжній віночок – це сукупність символів та образів. Адже з дванадцяти квіточок і кольорів стрічок кожний щось означає, від чогось оберігає, дарує щастя, сили, здоров’я.
Я прагну навчитися плести справжній український віночок, тому що це цікаво та повчально.
Кальнєва Віроніка
Мені подобається український віночок не тільки як оберіг, але і як прикраса. Усі квіти на ньому дуже яскраві, передають тепло весни.
Але я, на жаль, не вмію плести віночки. Вміє моя бабуся, що живе в Чернігові. Вона знає багато секретів, як сплести найкращий віночок! Дуже хотілось би навчитися плести віночок, але я пам’ятаю, що це зовсім не легко. Тому що це складна, але прекрасна нау-ка!
Дурбалова Мар’яна
Український віночок прикрашали квітами та різнокольоровими стрічками. Тут діяли певні правила. Люди вірили в силу стрічок, вони оберігали волосся від чужих очей. Довжина стрічок була довільною, вони відмірялись по дівочій косі та обрізалися трохи нижче.
Цісар Олександр
Я колись плів віночок. Я вірю в магію, тому вінок для мене – оберіг. Бабуся мені розповідала, що в давнину люди вірили в силу віночка зробити людину красивою, здоровою та щасливою. Деякі квіти та трави в віночку – лікувальні. Я вірю, що це зілля від ба-гатьох хвороб.
Гордієвська Дар’я
З давніх-давен віночок був найулюбленішою при-красою для дівчат. Кожна квітка у вінку мала певне значення, віночок слугував оберегом.
До віночка вплітали різні квіти, зокрема лікарські. Вважалось, що віночок знімає біль і береже волосся. Тому я влітку плету віночки разом з подругами, ми прикрашаємо ними волосся та фотографуємось.
Шаталова Ксенія
Український віночок – один із символів України. У ньому є дуже багато квітів, які мають певне значення. Кожна дівчина повинна була знати, у якій послідовності треба було вплітати стрічки у віночок. Найпершу у віночку (посередині) в'яжуть світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої – жовті стрічки – символ сонця, за ними світло-зелені – символ краси і молодості. Потім голубі, сині – символи неба і води, що дають силу й здоров'я, далі в'яжуть жовтогарячу символ хліба, фіолетову – символ мудрості людини, малинову – символ душевності, щирості, рожеву – символ достатку. В'язали до строю й білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому – місяць.
Лукашева Аліна
Український віночок – це дуже гарна прикраса. Але тільки прикрасою він не вважався. Хтось навіть вва-жав його порталом до іншого світу.
Зараз у вінки вплітають навіть листя. Раніше – лише дванадцять квітів. Найголовнішою квіткою був деревій – символ нескореності. Соняшник символізував відданість, а безсмертник – здоров’я.
Мені дуже подобається, коли дівчата прикрашають своє волосся українським віночком.
Гончаров Леонід
У віночку обов’язково були стрічки. Посередині – коричнева, біля неї – жовті і так далі. Важливо те, що у віночку було дванадцять квіточок-символів.
Кожна дівчина вміла плести віночок! Мені подобається, коли дівчина одягнута в українську сорочку, а її голову прикрашає різнокольоровий віночок.
Віночок для мене – це наша Україна, її серце, душа і символ, як і наш блакитно-жовтий прапор.
Книш Микола
Віночок – це не лише прикраса, а й оберіг! Моя бабуся розповідала, що в її дитинстві всі дівчата вміли плести віночки. Також вона говорила мені, що до віночка входили такі квіти: маки, незабудки, чорнобривці та ще багато квітів. На Івана Купала моя бабуся з подружками ходила до річки та пускала віночок, щоб знайти свого чоловіка.
Кисіль Володимир
Мені дуже подобається український віночок. Він ніби каже мені, що я вдома, він оберігає. У дитинстві я і моя сестра плели віночки. Ми пускали їх на воду, щоб пливли далеко-далеко. У віночку дванадцять квіточок та дванадцять стрічок. Український віночок мені завжди нагадує мати, рідну землю, мою країну.
Шануйте віночок і плетіть його частіше!
Яка прозора глибина і сила водночас в цих дитячих думках! Приємно, що вони в своєму віці вже можуть висловлювати такі тонкі речі і сприйняття. Накопичені знання і використаний досвід – це вже великий крок до майбутнього. А попереду – свято! Запрошуємо всіх бажаючих!
Спливають віки, щось змінюється, а щось залишається непохитним своєю цінністю і природною красою. Вічною стає музика традицій, які несуть добро, чистоту і красу Матінки Землі. Саме в традиції плетіння віночка зберігається містерія всього найкращого.
Віночок символізує оберіг, благословення, чистоту, здоров`я, красу, довголіття і подяку. Зустрічали вінком весну та Різдво, дякували за врожаї, нагороджували переможців спортивних змагань. Також віночком благословляли новонароджених і наречених в далекий путь та навчання, дарували на щастя і долю. А з часом вінок увійшов до дівочого вбрання, як головний убор – обруч з квітами. Це були справжні вироби мистецтва. Робили їх з квітів, трав, ягід, жита, тканини і навіть металеві у вигляді корони, на якій теж були зображені квіти.
Набір квітів у віночку формувався залежно від регіону і природних умов. Але традиційно всі дотримувалися не менш дванадцяти різновидностей квітів, трав і ягід. Аромат віночка розповсюджувався по оселі, як сьогоднішня аромотерапія. Та яким би не був віночок, його задум починався з правильного настрою. Взагалі, наші предки завжди починали кожну свою роботу піснею або молитвою, подякою природі або цікавою розповіддю. Так і плетіння віночків починалося частіше всього з пісні, коли дівчата виходили на галявини і збирали різні запашні духмяні квіти, ягоди і трави.
Дивлячись навкруги, хочеться віднайти щось досконале і неперевершене. І це – квітка! Її краса і сила завжди зачаровують і дивують. Такі, на перший погляд, ніжні і тендітні квіти завжди виконують задум Божественного суття - квітнуть, де б не росли. Чи в безмежному степу, де за обрієм сходить сонце, а дощі перепадають рідко, чи в темному лісі, чи в горах, чи на річці все одно проб`ється, зросте, розквітне, засяє і зачарує своєю красою прекрасна квітка.
Яка ж сила тендітної тонкої квітки змушує нас зрадіти при одному погляді на неї? Це – сила Землі та її внутрішня краса, яка проросла з глибин всесвіту! Квіти це – подих Землі! Тому вони завжди чарують, дивують і надихають людину на все найкраще і прекрасне! Так майстрині плетіння віночків вплітали різнобарвні квітки у свої чудові природні вироби. А їхня подяка весні і теплому літечку була безмежною, бо це багатство не тільки кольорів і ароматів, а й від-тінків людської долі і душі. І все це знали і робили наші предки.
Червона квітка мак своїм легким шовком пелюсток нагадує про яскраве життя, в якому є мрії, родючість, краса та молодість. Коли зелена галявина вкрита цим черво-ним сузір`ям, вбачаєш неповторність всесвіту. І навіть, якщо пройде молодість та краса, залишаться зернята. Та одне зернятко нічого не означає. В народі кажуть, що і дрібненьке та маленьке, якщо воно в єдності та в спільноті, має велику силу. Справжня господиня пекла пироги з маком і завжди додавала його зерна до куті. Гарна кутя – це багаті врожаї, які дарує нам лагідне сонечко.
Так приємно бачити сонце серед різнобарвного різноцвіття. Втілилося воно у жовтому осередочку ромашки, а білі пелюстки, немов ніжне продовження тепла – проміння. Мабуть, кожен з нас хоча б один раз у житті, але звертався до ромашки. Так хотілося знати, любить чи ні. А хтось, може, до купелі дитини додавав таку маленьку, але корисну квіточку. Для віночка ця квітка стала символом кохання, ніжності та вірності. Це не просто символ – це запорука ща-сливої долі. Якщо ви ще не були в ромашковому полі, то обов`язково зробіть це навесні!
Іноді замислюєшся над тим, чому природа подарувала нам стільки цікавого? В нас є сонце на небі, сонце-ромашка і, нарешті, сонце-соняшник! А найголовніше те, що соняшник – це символ відданості та вірності. Чому це так? Тому, що сонце до свого останнього промінчика віддане і вірне Землі. Так і соняшник упродовж цілого дня віддано повертає свою голівоньку за сонцем, яке допомагає всьому жити, рости і квітнути. В народі кажуть, що і людина-сонце є. Озирнешся навкруги, і справді, сонячні посмішки!
Ви бачили колись небо під ногами? Диво, але буває! Коли волошкове поле квітне своїм синім неповторним кольором весняного неба, здається, що ти птах, який скорив небо! Ця небесна синь нагадує щось справжнє і чисте, тому волошки вважаються символом людської чистоти або людяності. Така риса людського характеру має багато синонімів: доброта, щирість, здатність до співпереживання, доброзичливість, співчуття, чуйне ставлення до інших, уважність до чужих потреб, милосердя. Все це робить людину по справжньому багатою, а світ чистішим і добрішим. Та навіть саме маленьке добро завжди супроводжується вічними ангелами всесвіту – вірою, надією і любов`ю. А символізують їх три гарні квіточки – троянда, мальва і півонія.
Символом віри є троянда. Квітка своєю красою закликає до витонченості. А от за формою, якщо уважно придивитися, нагадує зірку. Зірка уособлювала уявлення народу про всесвіт як систему. Віра людей у свою зірку має і зараз велике значення. Все у всесвіті завжди починається з маленької зірки і, навіть, людське життя. А потім сяйво зірки веде тебе по стежках життя.
Надію символізує мальва. Її відкриті, немов грамофони, квітки розповідають всесвіту про те, що дає надію усьому живому на прекрасне майбутнє – це духовне коріння. Те, що подарувало кожному з нас початок, розвиток і продовження.
«Пізнай свій край… себе, Свій РІД, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти».
Григорій Сковорода
Півонія своєю пишністю і необмеженою кількістю пелюсток розповідає всесвіту про прекрасне неповторне почуття любові. Чому неповторне? Тому, що це найбагатший енергетичний стан усього живого. Це осередок самого світла, яке дарує крила. А крила дають можливість творити майбутнє сьогодні за допомогою найкращого минулого досвіду. Тільки любов може поєднувати в собі все те, що вже було з тим що є, заради того що буде. І тут велику увагу приділяли спілкуванню дітей з природою. Вважалося, якщо діти зростатимуть у згоді й розумінні з нею, то це і буде прекрасне майбутнє. Тому і оберігали діток природою. Одним з таких оберегів була м`ята.
М`ята оберігала дитину і її здоров`я. Нею прикрашали дитяче ліжко, додавали до чаю. А ще це символ гостинності. З давніх-давен вважалося, що аромат м`яти очищує і заспокоює людину. Квіткою прикрашали віночок, а також оселю. Та в якому домі обійдеться без материнської любові?
Материнка – символ материнської любові, яка дає нам радість життя. Така ніжна і водночас сильна вона веде нас по прекрасних берегах життєвої ріки. Вчить нас бути щасливими і цінувати все навкруги. Материнські заповіді – це завжди любов і повага, добро і відвертість, творчість і тепло маминих рук. Українські жінки завжди були великими майстринями різноманітного рукоділля. І це теж символізувала материнка. В своїх виробах майстрині оспівували все найкраще, що дарує нам природа. Одним із таких дарів є дівоча врода і краса.
Символом дівочої вроди і краси є калина. Її насичений червоний колір відображає життя в самих кращих проявах. Цікаво, що ягоди калини не бояться морозу. Мабуть, тому цілющі властивості ягід вважаються жіночою молодістю. Та яка б не була врода і краса – збереже її внутрішня чистота.
Символ дівочої чистоти – це лілея. Здається, її біло-сніжні пелюстки при одно-му погляді на них від-творюють той прекрасний політ білих голубів, які не-суть мир та любов у наші серця. Людина наповнена такими почуттями, завжди в доброму настрої. А це, як ми знаємо, справжня скарбниця міцного здоров`я.
Українці завжди були здоровими і міцними.
Символом здоров`я є безсмертник. Здоров`я - це те справжнє і не скінченне, що робить нас дійсно сильними і добрими. Вічні цінності, які є в людині, в сім`ї, в родині, в суспільстві, залишаються в історії всесвіту назавжди, якщо вони оспівані глибинами природи. А бути здоровими, це і є згода з законами Всесвіту. Їх не багато. Головне, як квітка, рано-вранці прокидатися і радіти цьому. Ввесь день виконувати те, що призначено саме тобі. Протягом дня наповнювати себе тим, що дає людині все саме необхідне для гарного настрою. А ввечері вчасно йти на відпочинок.
Квітка п`є воду з глибин всесвіту, які наповнюються дощами. Тягнеться до сонячного світла і тепла. Виконує свою роботу – тішить природу своєю красою та допомагає людям. А як гарно виглядають уквітчані дерева навесні! Їхні квітки теж вплітали до віночка.
Наприклад, цвіт вишні та яблуні символізує материнську відданість та любов. Віддана людина своїй справі дуже добре розуміє, що починається все з малого паростка, який треба поливати, оберігати і любити. Та це не просто ніжні почуття, це ціла наука. Бути відданим людям – це вищий прояв природного божественного суття. У кожного з нас є своє призначення та немає вищого, ніж служіння людям. Природа матерям допомагає в цьому. Вона обдарувала жінок не лише материнськими почуттями, а й материнською інтуїцією. Тому, ще наші предки у сиву давнину цінували це і казали, що матір знає найкраще своїх дітей! Тож давайте подякуємо і вклонімося нашим улюбленим матерям, які так вміло і мудро направляють нас на шляхи істинного життя!
Символом вдячності є польовий дзвіночок. Він неначе вклонився і дякує землі – своїй матінці. Та не забуває він і про небо – батька усього живого. Так, в давні часи, коли люди хотіли подякувати природі або своїм батькам, то обов`язково вплітали до віночка саме цю квітку.
Дзвіночок немов здійснена батьківська мрія, яка колись починалася з народження дітей, а переросла у їхню мудрість. Бо подяка – це розуміння цінностей всесвіту. Починається вона з рідних та близьких людей. Життя любить вдячних! Про це нам говорить народна мудрість. А, що є глибше вікової мудрості народу?
В оспівуванні кожної квітки народжувалась краса і почуття! Під солов`їний спів ніжно збиралися квітка до квітки, і створювався ансамбль ароматів і цілющих можливостей природи. Дякуючи майстрам, які ще за періоду неоліту виготовляли музичні свистунці, учні наблизили нас до справжньої лісової мелодії. Дивно, але ті декілька хвилин, що ми насолоджувалися пташиною піснею, справді, віднесли нас на природу. Який же шлях пройшов цей музичний інструмент до сьогодення, якщо ми і досі маємо можливість слухати його природні звуки? Музика вічна!
Всесвіт дуже різнобарвний і неповторний. І кож-на краплина, кожен колір – це немов ще одне відкрите віконце у щось нове і цікаве. Продовженням віночка були різнокольорові стрічки. Вони символізували дороги, які життя дарує кожному з нас. Та як співає пре-красна Ніна Матвієнко:
«Ой де Весна коси розплітала,
Квітка цвіла і не облітала,
Мрії і сни, зелена трава,
Тільки душа і квітуча, і жива!
Зрозуміло, що допоможе кожному на його шляху.
Біла стрічка вважалася стрічкою ангельської чистоти та прозорої душі, як у дитини. І які б не були шляхи, всі вони починаються першого кроку. Найголов-ніший крок нашої країни – це Земля. Українці завжди займалися землеробством, цінували цей дар природи. Символом Землі-годувальниці є світло-коричнева стрічка. Доглядай землю плідну, як матір рідну. А оберігали землю завдяки згоді між людьми і природою. Для цього потрібна душевність і щирість.
Символом цих характерних рис є малиновий. В давнину, спостерігаючи за природою, люди проводили паралелі зі своїм життям. Так, дивлячись на ягоди малини, було зрозуміло – вони смачні і гарні, бо збирають у природі все найкраще, а саме – любов сонця і ніжність вітру. А якщо людина має такі почуття як любов і ніжність, вона завжди душевна і щира. Її дороги немов малинові стрічки – яскраві і прекрасні! Про таку людину ще казали: «Рожевий, як у молоці купаний. Все в нього в достатку: і побут, і радість, і почуття. Душа міру знає». Ось ця міра розповідає про внутрішній і зовнішній достаток людини. Такий життєвий шлях символізує рожева стрічка.
Земля з такими чудовими шляхами завжди освітлена сонцем. Жовтий – символ сонця, знань, радості, поваги. На сонячній дорозі ніколи не спіткнешся. Сонце гріє, сонце сяє – вся природа воскресає. Жовтогарячий – символ хліба, багатства, гідності. Хліб – усьому голова. Багатий врожай – багата країна. Щоб виростити хліб, в природі повинна бути згода навкруги: вчасні дощі, добре сонце, лагідний вітер і люди, які люблять свою роботу! І тоді промені світла і тепла дають напрямок у прекрасне майбутнє. А майбутнє – це поєднання. Поєднання сонця, неба, землі і води – це зелений колір. Це те, що дає можливість, створювати нове на основі минулого досвіду. Світло-зелений колір символізує красоту природи і її недовершену молодість. Це колір ранньої весни, коли все тільки починає розквітати! Темно-зелений – це вже природна довершеність і досконалість людських відносин. Виступає символом надії на злагоду, мир і спокій.
Небо найсміливіше, земля – найбагатша, а вода – найсильніша. В чому сила води? Вода – основа життя. Воду символізує блакитна стрічка.
Де б не було сонце: чи на півдні, чи на півночі, а все одно на небі. А символізує його – синій колір. Чисте небо не боїться ні грози, ні грому. Мудрі люди порівнюють небо з душею. Таке ж безмежне і високе! Душа все знає, треба тільки до неї прислухатися. Та для цього потрібна мудрість. Фіолетова стрічка – символ мудрості. Але всі ми знаємо, що мудрим ніхто не вродився. Це велика життєва наука. Тому хочеться, щоб ця стрічка була, як прекрасна дорога, на якій нам будуть траплятися мудрі люди, в яких ми обов`язково будемо навчатися життєвої мудрості.
Ти вір, що свіже повітря нових знань і горизонтів відкривається на нових дорогах. Йди сміливіше вперед! Там від легкого подиху вітру розвиваються стрічки, немов ті прекрасні нові шляхи, які є символом віночка, що благословляє у життєвий путь.
В народі кажуть, що без мрії не буде майбутнього. І кожен з цим погодиться тому, що мріяти – це означає жити з вірою в прекрасне. В давнину, коли відбувалося свято плетіння віночків, був такий звичай омріювати свій шлях. А як це омріяти свої дороги? Нашим предкам в цьому допомагало «Коло доріг», де кожен міг вибрати собі стрічку, яка йому найбільше подобалась. З гарними піснями всі проходили по колу і подумки народжували все найкраще. Чому саме коло? Тому, що це символ всесвіту, сонця, віночка. Коло не має ні кінця, ні початку – символ безкінечності. Все це стрічкове розмаїття зливалося в один величезний шлях Всесвіту, де кожен відігравав свою неповторну роль.
Омріяне Коло доріг
В цілому, шляхи однакові усі.
Там віхи є батьківської поваги
Та материнської любові і краси.
Також є друзі і розваги.
На всіх шляхах однаково усе -
Минуле, майбуття і сьогодення.
Бог дав одразу всім і все:
Кохання, мрії і натхнення.
Для свого шляху, для душі,
Беруть то менш, то більш, а то приблизно.
Шляхи однакові усі.
Лише для кожного шлях різний.
Хай всі шляхи будуть світлі, широкі й щасливі! Але які б вони не були, переплітаючись один з одним, вони народжують єдиний шлях у майбутнє! І від кож-ного з нас залежить, який колір ми внесемо у цей великий шлях всесвітнього життя. Бажати можемо тільки гармонії у поєднанні кольорів, бо це згода протилежностей. А згода це спокій у душах і радість в серцях! І ось воно, немов плетіння віночка – хочеться взяти все саме найкраще, але нічого зайвого, щоб було легко крокувати по життю!
Я додам вам раду щиру: і при щасті майте міру.
Леонід Глібов
Уквітчання віночка
Прикріплення стрічок
В безкрайнім небі райдуга засяє
І в унісон серця заб`ються навкруги.
Та джерело любові запалає,
Хай квіти бережуть її завжди.
Один до одного ми посміхнемось,
І краплю радості для кожного знайдем.
За руки єдності візьмемось,
І в щастя напрямки підем!
Хай пташкою душа завжди співає,
Дарує всесвіту найкращі почуття.
В безкрайнім небі райдуга засяє,
Де на Землі живемо Ти і Я!!!
Вінок зібрано, свято триває своїм радісним продовженням! Під чудову музику линуть пісні про віночок та рідний край.
Далі свято триває танцями і хороводами!
Спільна праця, яка дарує наснагу і радість, мабуть, найцінніша. Та щоб зберегти ці прекрасні відчуття на святах плетіння віночків було прийнято
пити джерельну воду, їсти ягоди і фрукти. А ще смачненькі короваї, пиріжки, пряники, що випекли майстрині випічки. Обов`язково дивилися на зірки, які немов мереживо на канві, засвічувалися на безкрайньому небі. Кожен про щось мріяв. З цими думками люди йшли відпочивати. І там, уві сні, в тонких світах, де людська душа зустрічається зі своєю долею, створювалося майбутнє. Дуже важливо було запам`ятати такий сон, бо це віщувало людині напрямок у майбутнє!
Кожне свято – це наші мрії і сподівання. Свято плетіння віночка це справжня вікова традиція, яка знайомить нас з минулим, порівнює з сьогоденням і тонкою ниточкою тягнеться у майбутнє. То ж давайте, усі разом помріємо і побажаємо, щоб наші мрії збува-лися. Бо якщо збуваються мрії, світ стає теплішим, а в душах, немов на небі, неодмінно з`являється райдуга. Вона посміхається тому, хто вміє погляд звертати до неба.
Частіше дивись на небо, а не під ноги - і будуть твої думки ясні і легкі.
Серафим Саровський
ВІД СЕРЦЯ ДО СЕРЦЯ - ПОЄДНАННЯ ПОКОЛІНЬ
ПРАБАБУСЯ – НАЙМУДРІША ЖІНКА: ПОРАДИ ДАЄ ДІТЯМ, ДОПОМАГАЄ ОНУКАМ, ПЕСТИТЬ ПРАВНУКІВ
СИЛА ТРЬОХ ПОКОЛІНЬ
МОЛОДЬ БАГАТА МУДРІСТЮ БАТЬКІВ
Закінчується свято, але ми не сумуємо тому, що кожне «до побачення», народжує нове привітання. Ми всі дуже раді, що дізнавшись стільки нового і цікавого, відчули тепло єдності і поваги від серця до серця. Здається, кожен відчув подих минулого, яке дає можливість усвідомлення нового. Та найбільше тішить те, що це маленька часточка того, що нам відкрилося! А скільки ще попереду!
Українські традиції – дивовижні, гарні і вічні!
Шануйте віночок і плетіть його частіше!
Кисіль Володимир
учень 6-Б класу
Дякую тобі, шановний читачу, що ти знайшов у своєму бурхливому життєвому потоці час, щоб зігріти своїми руками ці сторінки, а думками - ці рядки. І можливо, це знайомство з традиціями не легка, а дуже корисна наука. Тому, що закони всесвіту працюють незалежно від того, знаємо ми їх чи ні. Та напевно, краще знати. Бо це дороги до тих дверей, які відчиняються до змін на краще. А такі двері може відчиняти кожен тільки всередині себе. То ж нехай цей легкий дотик до нового зробить твою скарбничку знань повнішою, а тебе багатішим і стане частиною твого пізнання чудес під назвою «ЖИТТЯ»!