Стишок 44

Степан Нагорняк
Мальчик бил кота и осталса без яйца
Дівчинка дар мала співом серця обігрівала
Но її дар мав протирічь
Хто спивався а хто і з дороги збивався....

Заблукало юне дівча
В темноті хрестик держа
І молитви в небо неся
Прогриміла гроза.......

Хлопчик в бідності жив но життя благоголив
І людям радість дарив і сам до старості літ дожив
Но під кінець мов моторошний дзвінець
Дзвіном вдарив в голову і розійшовсь у сім поколінь
Всі хлопчики по лінії батька себе живцем палили
Мчались по серповому гаю викрикаючи
Катерину я дуже дуже сильно люблю....

Ворожила ворожила із пепла мости возродила
І на вушко мило про зустріч говорила
І серце заново віджило і теплим струменем в дощі полило...

Колисала колисала йому ножки зігрівала
Трепетно в лодошку хрусь
І з темноти вибіг гусь
Загоргонив чудним гласом птах
Повилітав весь дешевий бардак....

Співала співала і в сни часто прилітала
Рядишком сідала в очі зорко поглядала
Подумки ниті судьби переплітала і крила на спині вязала
Щоб рідна душа об ті отчаянні береги шкіру в кров нездирала
Вона в пташиний спів зов послала....