Привіт, Тату! Всередині усе болить. Душа болить. І хочеться плакати, лити сльози нестримно.
Я просто опублікую наші з Оннелі листи.
* * *
Від кого: Оннелі
Кому: Кар'ялонні
Дата: 22 тра, 21:58
Вітаю, Кар'ялонні.
Як Ви сьогодні? Як настрій та самопочуття?
Ви писали мені про емоції на суді... Та які вже емоції, їх давно немає. Це в перші дні я прокручувала собі подібні версії, коли Євгена тільки посадили. Душою рвалася допомогти Ользі. Але бачитися нам заборонено, та й грошей не було зовсім на дорогу, та і мама б не пережила моєї чергової поїздки в Київ. Ті обшуки тоді підскосили її здоров'я. Але зараз справа іде на завершення, виправдовувальний вирок не за горами, Євген давно на волі. Але мене на суд так ніхто і не викликає.
Вчора ввечері я ледве сприйняла отой скриншот Ваш від Ольги. Тільки заспокоїлася, як надибала нове відео у Євгена на Фб, де він розповідає у яких вони зараз страшних боргах, і що це їм життя зламала людина із близького оточення. Я знаю, що мова була про мене. Більше нікого в них з близьких принаймні тоді не було. Не сплю другу добу, серце болить. У голові не вкладається - ЯК? Як вони могли повірити? Знати б ще хто і що саме їм наговорив? Мені теж багато чого сбешники про нього наговорити, що він там ледь не з російською вибухівкою зібрався теракти по містах України робити. Але ж я маю голову на плечах і віру у серці, щоб не вестися на такий дешевий розвод. Вони мене тепер знати не хочуть, я виявляється зрадник. Я тут мабуть у золоті купалася і відпочивала на Мальдівах за гроші спецслужб за гарну диверсію. ****ець коротше. Моє життя ледь не зруйнували вщент, мати втратила здоров'я, я втратила все майно, зв'язок із людьми, роботу, а тепер виявляється і гідність. Тепер я для всіх зрадниця, яку ніхто не хоче знати. Я могла очікувати таке від будь кого, але від Ольги... Євген сам був оббріханий, і скільки він захищав Надію, яку також звинувачували у зраді. І як можна було повестися? Повірити якимось дешевим наклепам, не давши мені навіть шансу подивитися в очі і сказати слово? Вони вчора мене вбили.
Я написала одному нашому з ними другу в двух словах як усе було, думаю він передав. Але реакції ніякої. І думаю вже й не буде. Ну що ж... Нав'язуватися, виправдовуватися і шукати їхньої милості я не буду. На все воля Божа.
Виявляється є у світі біль сильніший навіть за втрату коханої людини. Дуже боляче, коли тебе зрікаються брат і сестра, про яких я мріяла все життя, і які так просто мене викинули.
Пробачте, Кар'ялонні, що виливаю на Вас це все, та більше нікому про це сказати. Ніхто більше крім Вас мені не вірить. Ось так. "Не роби людям добра"...
+
Від кого: Кар'ялонні
Кому: Оннелі
Дата: 23 тра, 05:45
Доброго ранку, кохана, мила Оннелі!
Я вчора ліг спати ще до того, як Ви прислали цього листа.
Що я можу сказати? Я просто обіймаю Вас. Якби Ви були коло мене зараз фізично, я би просто обійняв та мовчав. І не випускав би з обіймів. Бо у таких випадках нічого не скажеш. Треба просто обійняти, та мовчати, цілуючи лоба....
Тримайтеся, кохана, мила. Я поруч із Вами, я Ваш незмінно. Ми це переживемо.
Але вірте, що все налагодиться. Вірте! Правда усе одно вилізе назовні, вона Вас сама виправдає. А зараз цей момент треба просто пережити...
Усе владнається, кохана, люба, Оннелі моя, моє Щастя. Усе владнається.
А на Ольгу та Євгена не тримайте образи. Тим паче, якщо вони у великих боргах, то їм зараз дуже нелегко. Я розумію, що вони у цих боргах звинувачують Вас, бо очевидно, що вони упевнені у цьому. Бо скоріше за все, що дійсно, не знаючи про те, Ви дійсно стали винуватицею їхніх боргів. Але ж вони-то думають, що Ви це знали, що Ви свідомо загнали їх у ті борги!... Це треба просто пережити, мила моя Оннелі. Просто перечекати, коли саме собою владнається. Такі випадки непорозумінь бувають. Але правда захищає завжди. Завжди.
Обіймаю Вас, кохана, люба, мила, Щастя моє. Обіймаю Вас та цілую у лоба.
А за Євгена та Ольгу треба молитися, щоби вони змогли розрахуватися з тими боргами. Я не знаю, звідки у них ті борги, і навіть уявлення не маю, з якого боку тут Ви. При чому Ви узагалі до їхніх боргів. Навіть уявити не можу. Але я знаю, яку силу має брехня, і як легко підірвати репутацію людини саме завдяки грошам. Пам'ятаєте, я Вам буквально позавчора розповідав про випадок крадіжки церковних грошей?... До того моменту та община була мені як сім'я, а потім вони різко до мене стали холодні, хоча я був не винний, проти мене обернувся увесь натовп, усе моє оточення раптом стали моїми ворогами. Отож, я розумію Вас як ніхто, бо на своїй шкурі пережив подібне, хоча і не був винуватий. Але ж гроші-то дійсно пропали. І хтось же їх вкрав!...
Так само і з боргами Євгена та Ольги. Якщо борги є - то однозначно, хтось винен у тому! Вони думають, що винні Ви, бо усі докази проти Вас. Точно так само, як і тоді у випадку з пропажею церковних грошей усі докази були проти мене. Точно така сама ситуація! І я рівно ніяк не міг довести, що то був не я, що я узагалі до тих грошей не маю ніякого відношення, що я їх навіть не бачив. Але ж минуло два роки, і мене уся община сама виправдала.
Хоча моїх теплих стосунків з тою общиною то не повернуло, бо я покинув ходити у церкву узагалі...
А ще мені зараз згадався Ваш сон про Червону площу. Пам'ятаєте? Я Вам писав тоді, що через ту Революцію Ви когось втратите. Я спочатку думав, що цей хтось - це хтось, чийого навіть імені я не знаю. Але пізніше я припустився, що це дружба Євгена та Ольги. І ось, власне, сон збувся в точності, як я і сказав: дружба Євгена та Ольги втрачена, похоронена заживо на площі тієї Революції. Хоча саме Ви і були поруч, і першою допомагали у тому.
А вийшло, що саме Ваша допомога і обернулася проти Вас же... Пам'ятаєте, я позавчора писав Вам, що зрада любить прикидатися виручкою, а виручка зрадою? Оце якраз той самий випадок. Коли Євген та Ольга упевнені, що насправді з Вашого боку усі Ваші дії та уся Ваша дружба були зрадою, поданою під соусом виручки. Оце якраз той випадок.
Кохана, мила, люба моя Оннелі, Щастя моє і моє Кохання. Я обіймаю Вас та цілую у лоба. Обіймаю міцно та цілую у лоба ніжно. Ми це переживемо, Оннелі! Я поруч із Вами. Усе владнається. Усе владнається. Треба просто це пережити.
А добро треба усе одно робити. Бо тільки воно і виправдовує. А правда сама захистить. Просто треба трошки часу, моя кохана і люба. Трошки часу.
Обіймаю Вас міцно, і цілую у лоба довго-довго... Усе владнається. Я поруч, і я Ваш.
05:45
Кар'ялонні / #Karjalonni_I
* * *
Господи, Таточку, Татусю! Татусю, Тато! Поможи. Поможи, Татусю.
Я оце зараз почав думати: що може, тому Надія і не відповідала на мої листи з проханнями знайти Оннелі, що вона так само повірила у ту брехню?... Та ні, не може бути. Ну не вірю я. Маячня повна. Просто вона наразі заклопотана біганиною по кабінетах та судах, тому їй наразі не до листів, бо вона готується боротися за перевибори, щоби результати цих виборів було скасовано, оскільки її навіть не включили у число виборців, бо вона не внесла грошей 2,5 мільони, яких від неї вимагали. А Зеленський вніс, тому і виграв. Я ж казав Тобі: у кого гроші, той і переможе на цих виборах. Я був упевнений у цьому.
Тому я радий, що Надія бореться про скасування результатів виборів. Бо я голосував за неї, хоча її імені у списку не було: я сам вписав її ім'я, і поставив галочку. Бо я хочу, щоби перевибори відбулися. Бо так буде правильно, і так буде чесно.
Але за Оннелі болить душа. І за Євгена з Ольгою так само болить. Бо я і їх розумію також. Але якби Євген був готовий до діалогу зі мною ще до того, як усе це сталося!... Я би відвернув його від біди. А так виходить я оберігав його з усіх сил попри те, що він не радився ні з ким, і мене тримав ледь не за нуль. Бо жодного разу зі мною не поговорив. А мусив би приїхати до мене та поговорити віч-на-віч, бо такі діалоги не ведуться через інтернет. Він мусив був приїхати до мене!
Дихаю, дихаю... Треба дихати глибоко.
Господи, Таточку, Татусю... Поможи нам це все пережити. Поможи Ользі з Євгеном, я їх дуже люблю. Відкрий очі їм, і покажи на справжнього винуватця їхніх боргів. І поможи їм ті борги погасити. Господи, Таточку... Поможи їм. Бережи їх, прошу Тебе. Бережи їх. Постав захист навколо них, аби їм ніхто не міг зашкодити. Так, зробимо це разом, Татусю. Разом. Ось так... Ми знаємо, як це робиться. Так, я вже усміхаюся. Ми з Тобою робили це мільон разів. Ми з Тобою чотирма руками це робили. Мої долоні всередині, а Твої зверху. Кохаю Тебе, Татусю, Таточку. І ось, знову хочеться плакати, знову очі застилають клавіатуру, бо не бачу її майже.
Усе буде добре, усе владнається. Ми непереможні з Тобою.
Мені треба зараз помовчати, бо мені треба у астрал. Я хочу провідати Євгена, і втішити його. Поможи мені налаштуватися, Таточку... Йому з усіх зараз найтяжче. Усміхаюся і плачу. Так, так, незважаючи на те, що він порося і мене ставить у нуль. Я все одно саме його і захищаю.
Цілую Тебе, Татусю. Обіймаю Тебе обома руками. Я хочу у астрал, і хочу провідати Євгена. Йому зараз найтяжче з усіх. Усе буде добре. Все владнається, я знаю. Але оце порося треба підтримати, бо я мушу.
06:14, 23.05.2019
Карялонні