Привіт, Тату.
Щойно у ФБ спілкувався з Лєночкіним. Ну, як спілкувався... Я йому виговорив у лице усе, що про нього думаю, і він мене забанив. Ото так поговорили.
(Прим.: Віктор Лєночкін - це один з волонтерів від православної церкви, які роблять вигляд, ніби допомагають безхатнім та інвалідам. Інночка, яка носить борщ, сказала, що вона з якогось там Свято-Покровського монастиря, чи щось таке. Оця Інночка його знає. Вона ніби теж волонтерка, але вона ходить не з ним, просто знає його. До речі, вона єдина, кому я щиро вдячний за допомогу. Яка просто приходить, аби мене смачно погодувати: налити мені домашнього борщу з м'ясом, а до борщу зазвичай сало, цибуля, сметана, та хліб. І хоча вона не регулярно приходить, але я усе одно вдячний. Щиро її благословляю, і хочу для неї щось хороше зробити.)
Коли Лєночкін мені сказав, що на моєму би місці він погодився на пансіонат - я запропонував йому переїхати жити у пансіонат замість мене, а мені віддати свою квартиру. Йому така ідея не сподобалася.
Коротше, мені ліньки про нього писати. Чесне слово, ліньки. Що він мене забанить - то я від самого початку знав. Але сподівався, що він витримає мою властивість говорити правду у очі, і мою властивість говорити саме те, що я насправді думаю, а не те, що йому було би приємно чути. Тому, коли він мені пригрозив, що зараз мене забанить - я відповів: хай банить, бо з високої гори я срав на його погрози.
Колись зроблю скріншоти того спілкування, та вставимо їх у фільм про мене. А наразі мені ліньки про нього писати.
Знаєш, я навіть гніву на нього не маю. От, не маю, і все. І не тому, що він правий чи не правий - ні. Попросту він у моїх очах настільки дрібна воша, що гніватися я можу не на нього конкретно у даному випадку, а на усю систему християнства. Вони проповідують Євангеліє, але я не побачив жодного християнина, який витримав би мій ляпас по щоці, і підставив би іншу щоку. Навпаки: те, що я їм плюю в лице, їм настільки не подобається, що вони відгорожуються від мене не те що рукавами, а дверями та засувами. Про другу щоку їхню я тільки мрію. Мрію побачити бодай одного, готового мені підставити цю другу щоку після того, як я вмажу по першій.
Так, я гніваюся насправді. На усіх Лєночкіних, яких можна перелічувати безкінечно. А співають "Господи помилуй" та "Богородиця радуйся" вони натхненно... Дуже гарно співають. Молодці. Ставлю п'ять за вокальні здібності.
16:45, 22.05.2019
Кар'ялонні