Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/05/11/1192
Вечірнє сонечко сідає
і починає розсипати сни,
світу Едем уже вмикає,
чат, де імпреза прозвучить.
На рандеву хто поспішає
із сонечком, де горизонт,
та ось воно уже зникає
і пізній вечір за вікном.
Чорні мережива розвісить
гілок, де лист складе узор,
та захитає листя вітер,
йому змінитись час прийшов.
Жовтавим блиском ще засяє,
у небі смуги підсвітить,
останній промінь вже зникає,
кінчається вечірня мить.
Свою імпрезу починають
птахи в вечірній далині,
чи соловейко вже співає
і час скінчитися весні?
Ще соловейко не співає,
та лине шепіт з висоти:
це нічка так себе вмикає,
на рандеву спішили сни.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/05/31/1871
11.05.2019-17.05.02019.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“В ечірнього
Е дему -
Ч ат,
І мпрез
Р андеву”