Стишок 39

Степан Нагорняк
Куда я іду і що шукаю?
Соматоха і сірість вбили мій покров
Розтелюючись у безмисленний глагол
Среди людей я мертвий скорпион
Де холодне жало гостро бє в серця замішуючи тон....

Переродження втілило шумний прийом
Місяць засвітив туманно мій альбіон
Вампіри хапко вліпили стон
Пало слідом мерехтіння втраченої душі
І вулканом розчарування вистрелело на пів землі
А демони прижмурючись щиро на останки глядя
Вітерцем заганяя в невідомі края
Печать "Утраченно" вдарили громом небеса
І з сумом нагостряя путья
Зійшла хмара темніша дня
І капелькою пала невиносима скорбь ігла....