14 05 - Kizatavat-2. Прам-пам, пам-пам... Ч 1

Братислав Либертус Свидетель
   Доброго ранку, Татуню!

   У мене з самого ранку чудовий настрій: хочеться співати!: Прам-пам, пам-пам, прам-пам-пам!...

   А ще хочеться співати:

"Таких мужчин, как ты -
должна земля полна!
Таких мужчин, как ты -
должно быть в каждом доме..."

   Розкажу Тобі, що вчора було. Зараз, спробую знайти слова... М-м-м... А мені зовсім не хочеться говорити. Мені хочеться усміхатися, і співати:

"Таких мужчин, как ты -
должна земля полна!
Таких мужчин, как ты -
должно быть в каждом доме..."

   А ще хочеться співати: Прам-пам, пам-пам, прам-пам-пам!...

   Знаєш, він вчора впіймав правильну тактику! І, хоча учора він мене обіймав і пестив скоріше як коханець, аніж як брат чи мій бітько - але! Він впіймав найголовніше: він при цьому любив мене як мій батько... Всією душею!

   Точніше, не так. Зовсім не так. Зовсім ні! Абсолютно не так. Бо він взагалі прийшов до мене не як коханець. Він прийшов як душа... Просто як душа. Яка терміново потребує притулитися до іншої душі. До моєї душі. Це була не те щоби особа якоїсь певної земної статі, ні. Це просто була душа, якій саме у цю мить було абсолютно начхати, якої статі він сам, і якої статі я. Ми з ним були на рівних, розумієш? Ні, точніше не так.

   Я вчора уперше відчув до нього ніжність... Так, мою власну, ізсередини. Хоча вона і цього разу була лише у відповідь на його запит, на його бажання отримати від мене цю ніжність - все-таки, маленький штришок я у собі відчув: це була моя власна ніжність, ізсередини мене, це було моє власне бажання: і відчувати до нього ніжність, і притулятися до нього усім тілом. Це було моє власне бажання. А все чому? А все тому, що він мене у цю мить любив як мій папка: беззаперечно, без диктаторства, а просто без усяких умов, він у першу чергу сам дарував мені цю ніжність... І це, я скажу Тобі, було настільки смачно мені, моїй душі, настільки знайомо і зрозуміло!... Бо це те, що мені завжди дарував мій папка. Ось!...

   І у мене зараз на очі знову накотилися сльози. Але цього разу це вже сльози радості. Це вже сльози полегшення. Зачекай, мені треба трошки виплакатися, потім можливо продовжу, якщо буде треба мені. Бувай, Татуню, цілую Тебе, кохаю, обіймаю!

06:24, 14.05.2019
Кар'ялонні