Привіт, Тату, знов.
Мені усе ще не виходить із голови фільм "Укрощение свекрови". Збоку, у стрічці пропозицій Ютубу, бачу фільм з подібною назвою: "Укрощение строптивых". Очевидно, теж цього року випущений, а може і минулого. Тема, одначе, популярна...
І я подумав ось що: Але ж я теж гонористий, Тату. І, так само, як і ця гонориста свекруха, для якої коючиком до приборкання гонору виявилася поява онуків - так само і до мого гонору, щоби його приборкати, виявився ключик: кохання мого папки... І, в принципі, принципово важливе не стільки конкретно його кохання, скільки ОТАКЕ кохання, як у нього...
До серця кожного гонористого є свій ключик. Свій безвідмовно влучний ключик... Який перетворює гонористу людину на ручну та лагідну...
Згадався фільм "Экипаж" 1979-го, здається, року. Там дружина одного з пілотів постійно його пиляла і дратувалася на нього, постійно плакала і була нещасною... Поводилася як курва. І навіть на суді безсовісно оббрехала його, сказавши, що він алкоголік і б'є її... Хоча це була повнісінька брехня, і навіть суддя це зрозумів. Але... Після розлучення з ним вона знайшла іншого чоловіка, і вийшла за нього заміж. І це вже була зовсім інша людина... Її новий чоловік сказав йому: "Эх! Ну и дурак же ты! Такую женщину упустил!"... Бо і він не міг натішитися нею, і вона тішилася ним. Тобто, щоби оця гонорова курва стала лагідною кішечкою - до неї теж потрібен був ключик... А ключик цей теж виявився особливим: вона потребувала вийти заміж за того, кого вибере сама, а не за того, хто вибрав її. Хоча він був хорошою людиною, а новий чоловік нічим не кращий. Але - для її почуття щастя для неї було важливе усвідомлення її Особистого вибору... Бо перший її чоловік - був усього лише першим, хто звернув на неї увагу. І тому вона вийшла за нього. І потім усе подружнє життя мстилася йому за це.
І мені зрозуміле її почуття. Бо так само, хоча і потребую мати велику сім'ю, мати велику родину, щоби мене якась родина покохала і прийняла як свого члена родини - між тим, потребую, аби це ця родина їхала жити там, де хочу жити я. А не підбирала мене, немов вуличного пса, гукаючи туди, де вже осіли і пустили коріння вони. Я не хочу бігти куди попало за кожним свистом: сьогодні мене свиснули одні, підібрали-обігріли, потім я їм не сподобався своїм гонором, і вигнали. Потім інші мене пожаліють-підбируть, і теж побіжу за свистом... Ні. Така перспектива не по мені. Я не хочу ні до кого йти у прийми. Бо я хочу, щоби у прийми йшли до мене. Так, щоби гора сама ходила услід за Магометом, а не Магомет бігав від гори до гори, не знаходячи ніде притулку. Я хочу відчувати і бачити, що мною дорожать... А не просто підбирають та жаліють, і роблять мені цим позику, вимагаючи від мене вдячності. Я не хочу бути вдячним. Бо я хочу бути коханим... А це зовсім різні речі.
Тим паче,що мені на усе життя вистачило Ольги Іванівни, у якої були зовсім різні стандарти для мене та Людмили. Що прощалося їй - те не прощалося мені. І особливо гірко було дивитися, як вона ділить на нас двох три цукерки: дві завжди Людмилі, а мені - завжди одну. А я хочу сам бути на місці Людмили, щоби отак кохали мене: прощали мені те, чого зазвичай не прощають нікому, і давали мені вдвічі більше солодощів, аніж дають усім іншим. А не підбирали мене, мов пса, натякаючи тим самим: "Мусиш бути вдячним, що ми узагалі дали тобі прихисток, і прийняли тебе у свій дім". А я не хочу, щоби мене підбирали і приймали. Хочу сам підбирати і приймати. І бути точно упевненим, що мене не виженуть на вулицю за якусь провину. Бо обрав би за провини сам виганяти зі свого дому, якщо мені щось не сподобається. Або принаймні мати таке право. Отож, хай шануються.
Тому ні в які прийми я не піду. Бо хочу, щоби у прийми ішли до мене. Цілими родинами, усі гуртом. Підіймали свої сраки з насидженого місця заради мене, щоби бути там, де я.
Так, я гоноровий. Але ключик до приборкання мого гонору існує і для мене... Ось він, у всіх на виду. Я його не ховаю навіть... Бо хочу, аби ним скористалися. Щоби скористалися усі, хто забажає мене приборкати. Отож, беріть - і приборкуйте!
На добраніч.
20:58, 11.05.2019
Кар'ялонні