Перевод Н. Волконской.
http://www.proza.ru/avtor/nella49
На початку літа на Ромашковiй галявині заповідного лісу у зайчихи народилися зайченята. Найменший з них зайченя – Довге Вушко був цікавішим і спритнішим від усіх.
Йому все хотілося знати. Чому трава зелена? Чому небо блакитне? Чому співає джерельце і дзижчать бджоли, збираючи нектар? Чому потрібно з усіма дружити і не сваритися? Чому у їжачка колючки, а у мишки довгий хвостик? Чому білченя живе в дуплі? І ще дуже багато «чому».
Мама не встигала відповідати на всі його запитання, тому він ставив їх своїм друзям. Друзі намагалися відповісти на всі його «чому», але вони і самі були дітьми, тому багато чого ще не знали. Зайченя дивувалося їх необізнаності і косило очі. Ось тому мишка Фая і прозвала його Коська.
Це ім'я зайченяті дуже сподобалося. А незабаром не тільки друзі, але вся його рідня теж стали його звати Коською.
Зелена галявина перед будинком сяяла маленькими сонечками. Це розпустилися кульбаби. Коська і його друзі часто ними милувалися. Дуже швидко кульбаби перевдяглися у інше вбрання і всі стали білими та пухнастими. Вітерець підхоплював насіння і розносив його по всій галявині. Одне задоволення було дивитися на ці маленькі білі парашутики. Коська мріяв на них політати.
Одного разу він запропонував мишці здійснити разом з ним свою заповітну мрію:
– Фая, давай нарвемо багато кульбабок і полетимо над ромашковою галявиною.
– Давай! – погодилася вона.
Зайченя і мишка нарвали багато кульбабок. Вони ледь вміщалися у їхніх лапках. Потім друзі попрохали вітра допомогти їм піднятися в повітря.
Вітерець погодився і подув на кульбабки з усієї сили. В різні боки полетіли сотні легких білих парашутикiв.
– Що ви тут робите? – запитав їжачок, підходячи до друзів. – Навіщо зриваєте кульбабки?
– Ми хотіли на них злетіти до самого неба і політати над галявиною, – сумно пискнула мишка Фая, – але у нас нічого не вийшло.
– Можна зробити гойдалки і злітати на них до самого неба, – запропонував їжачок.
Друзі почали споруджувати гойдалки. Закінчивши роботу, вони до самого вечора гойдалися на них, із захопленням розглядаючи все навколо. А вночі, під колискову пісню цвіркуна, щасливе зайченя літало над ромашковою галявиною. Уві сні, звичайно! Його заповітна мрія здійснилася, і неважливо, що то був лише сон…
Уранці, під час сніданку, Коська поділився своєю радістю з мамою:
– А я уві сні літав на кульбабках!
– Ростеш, синку, - відповіла мама і ласкаво поклала свою лапку на мякенькі вушка малюка.