Привіт, Татусю!
Сьогодні я взнав добру новину: нарешті! від цього року і назавжди - в Україні святкуватимуть День батька. Кожної третьої неділі червня місяця. А отже - день мого батька цього року припадає на 16-е червня. Не знаю, чому обрали саме плаваючу дату, але однозначно добре, що вона тепер існує.
Мені начхати на існування Дня матері, бо матері у мене ніколи не було (до речі, він 12-го травня, як і День СХВ (синдром хронічної втоми), - але краще я святкуватиму у цей день День СХВ, ніж День О.І.), - але появі Дня батька я радію! Бо - Ура! Нарешті! Справедливість перемогла! Нарешті не тільки біля п'єдесталу Матері кладуть поклони, але і для Батька знайшовся п'єдестал. Це справедливо, і це чесно, і це правильно. Тому я радію цій новині, як ніби сьогодні у мене День народження, або як ніби поставили пам'ятник моєму батьку особисто. Другому я радію значно більше. Я не знаю, скільки татусів, гідних цього пам'ятника, існує в Україні, - але навіть якби мій батько був єдиним на усю Україну батьком, якого так любить його дитина, бо він виховав її - то однаково було би справедливо.
І зараз мені на хвилинку стало сумно, бо подумав: "А когось виховав пес, або кішка...", - маючи на увазі, звісно, дітей-мауглі. Але не хочу у цю мить про сумне. Тим паче, що мій сум і моє співчуття аж ніяк не поможе цим дітям.
І все-таки, це перше свято, появі якого я радію. Бо тепер не тільки кожного 9-го грудня святкуватиму його (у День народження мого батька), але і кожної третьої неділі у червні місяці... Хоча, якби я був спікером Верховної Ради, то запропонував би святкувати День батька саме 9-го грудня щороку. І тоді би уся країна святкувала День народження мого батька. І це була би шикарна пам'ятка йому. Найкращий подарунок, про який можна тільки мріяти.
Дякую, Тату!... Дякую. Усміхаюся сонечком, хоча і усміхаюся з присмаком легенького суму. Бо думаю про дітей-мауглі, у яких і татом, і мамою, і особистим богом - була тварина... Не знаю, що Тобі сказати про це, і чого просити для них. Не знаю, Татусю...
17:30, 09.05.2019
Кар'ялонні