Коли нема розУму
Стрів'єм, люде, нинька колєґу свого, Василє. Того, шо голий, памітаєте? Така паща довольна, ніби він тіко з кубіти зліз.
О! Та й кажу му:
- Здоров, хлопе! Шо такий радісний, курва?
- Бог є, Куба! І він йой який добрий!,- заверещєв кумпель на півміста.
- Шо так?
- Бо, курва, так! Слухай. Минулого року робив'єм ремонт в хаті єдному ***ови. Все йшло ґут. Стіни вивів, вишпаклював елєґанцко, курва, до міліметра. Пйон, позьом, всьо в кращих традиціях фаховцє. (На остатнім слові він голосно лупнув кулаком себе в груди).
Каса сі платила вчасно. Єден покій, другий, третий. Іно сі див'ю, брате, чим ближче до файранту, тим більше мені сі не подобає мій клієнт. Зачинає марудити, зіскокувати з теми, ціна му сі не подобає, бо десь є люде, жи таньше роб'ят ітд.
Но а на носі зимові сьвєта. Троха не встигав'єм доробити, але, мислю си, по сьвєтах скінчу. Тим більше, жи лишилосі тіко помалювати, бо груба робота з рівнання стін та суфіту зроблена на ґлянц. Врешті клієнт сі розрахував, іно не всю касу ми дав, пару тисіч лишивсі винен.. Каже, скінчиш, тодий за все сі розрахую. Та най бде, думаю. Взєв я гроші та й пішов си празнувати. Акурат, Куба, я тодий я з Галев сі познакомив. Та, шо без єдного зуба, памітаєш?
- Но так!
- Алллле то кубіта,- продовжив він,- Знаєш як то було?
- Ну як? Кажи!
- Заходжу до склепу по пиво, а там продавщицє, хлопе, така ладна, як байка. Циці, дупця і передного зуба немає... А я, коли виджу файну дівку без передного зуба, то в мене нараз в споднях штивніє! Незнаю, то збоченє чи може відгук з дітинства, бо перша моя любов в садочку тиж не мала єдного зуба. А тодий , в магазині, я, курва, ледво'м сі стримав, би просто там в спіжарці ї не заграти. Але згодом надолужив...
- Но добре, а шо з тим клієнтом?
- Аааа. Но так. Значи мав він ми по сьвєтах подзвонити, алехуй. Тиждень ніхто не телєфонує, другий. То я по коробці, приїжжєю до него і кажу:
- Так і так. Коли бдем дороблєли, ти ж мені ще касу висиш? Той, курва, сі крутит, звиваєсі, як вуж на пательні, очка бігают. Опшем по всякому зіскокує з теми. Врешті сі оказало, жи хтось му вже помалював і я пролітаю. Курррвасрака, як я сі вкурвив, ти би знав! Кажу му тако:
- Чуєшхую? Зовтра касу, шо'с ми винен, на кант і би я тя більше не видівблять!
- То віддав касу і шо далі?,- питаюсі я Василє.
А той:
- Гг, яснийґвінт, жи віддав! А тутво зачинаєсі саме цікаве. Пройшло понад півроку, я вже сі вспокоїв, дзвоне кубіта якась. Голосок такий чарівний, шо в мене аж встав! Каже, тре переробити ремонт, бо якісь паталахи попсули, вся фарба потріскала, плястрами з суфіту звисає... То я сі стрів з нев, поїхали'змо сі дивити, а то, курва, та сама хата, Куба!!!
Оказалосі, жи той хлоп недавно на ній сі вженив і поїхав на заробітки, би на меблі заробити, а ту така халепа сі стрєсла. А телєфон мій їй коліжанка дала, котрій я помешкання робив ше п'єть літ тому.
Ясно, жи я був в шоці, но мусів'єм троха сі повийобувати, але врешті сі погодив за файну суму. Но і кубіта направду ладна. Ледво'м я свого "конє" стримав, іно тіко в день знайомства. Далі в тій хаті були такі висьціґі, іподром сі ховає. Кажу ж, Господь наш всьо видит і знає шо і де.
От такво, брате, я і файну касу заробив на тім йолопови та ше й на його кубіті сі помстив. Фист остра баба, Куба. Хоч дам ї телєфон?
- Дякую, брате, але я наразі маю шо грати,- скромно відмовив я, знаючи, шо після васильового "шпателя" я її нічим не здивую.
- Нє, то нє, то йдем по підисєть! Я ставлю, акурат клієнтка зо мнов сі розразувала.
#Радіо_Рура