Горить свеча судьби
Переплітая заранее задуманий ход
Придуває вітром огоньок
Росписуючи план на сьогоднішній деньок
Комусь дано буревії зустрічати
І хватко на плече удари судьби приймати...
А хтось по слабше гордо плечі припідніс
Легенький шторм його підняв у вись...
А є такі що гибель свою сміло зустрічають
І при першому пориві вітру соколиним криком берега обіймають...
Одні з солодкою улибкою
Свою хрупкість краху обрітають
Щоб піти на дно умиротворенно руки росправляють....
І на дні заново надію обрести
І в глибинах темноти мрією назад сплести...
І загориться свеча звездой
І хоч холодною кригою вона вздійме у гору
І навіть такий исход приймається як почет....
Ведь кожному из нас прописанні свої дороги
Які б вони неіграли криваві жадні ролі...
Суть яка періплатається з суттю
Крокуючи далі в'яже уміло пазл
Пускає нам Творець як подарок
Свій задум и мисль
Ще не зовсім зрозумілих для людей границь....