просто снайпер

Я ніколи не бачив іншопланетників,-він задивився в синє майже бездонне небо без жодної хмаринки,ясно,що брешуть,але навіщо?навіщо люди завжди брешуть,чого не торкнись,те й брехня?гидко..якось вбого і ницо...він дістав засіб від комарів і лівою рукою провів їм по обличчю,не знімаючи пальця правої з курка,праворуч майнула птиця,що торкнула крилами кущі і скинула йому на спину краплі з мокрої сріблястої тополі,він покрутив окуляр...Зовсім близько ,як рукою торкнутись,він побачив ворога. Той сидів на ящику з під мін і годував собаку,яка щасливо вертіла хвостом і намагалася лизнути ворога в обличчя-він одвернувся,прислухався і завмер,майже не дихаючи.Вітром линули звуки москальської попси,незрозуміло,чиє радіо, чи вороже,чи наше,по музиці не завжди розбереш,трясця їхню матір,він огледів небо од краю до краю:іншопланетників досі не було,і тоді він стрілив.Постріл майже нечутний, але ворог в вицвілих одностроях ткнувся між лапи собаки,пес заскавчав,підібрав хвоста і повільно озираючись втік за кущі.Йому треба було міняти позицію.Неочікувано почав накрапувати дощ,він не помітив як насунули хмари...Захотілося їсти...майнула думка:якби люди жили  з власних вчинків,а не милістю божою,хто б лишився живий?Багато зайвого придумано, він хотів тільки спокою і подалі від усього того зайвого,що напридумивали люди..