Притча
Олень над річкою стоїть,
Сонце тут щедро припікає,
Зайшов помитись і попить -
Себе дзеркально розглядає.
Щось ноги довгі та криві,
Живіт та груди, якась шия,
Лиш роги, що на голові -
Очі і серденько радіють.
Та ось напився він води
І вже до лісу повертає,
Треба ж тут трапитись біді -
Лев бідолаху доганяє.
Ноги стрімко в ліс несли,
Лев відстав, догнать не може,
Коли ж забіг зовсім у ліс
В гілках заплуталися роги.
Лев тоді вже тут як тут -
На спину оленю стрибає
І тут йому з прозріння пут
Сумління з жахом дорікає:
З кого в воді він кепкував -
Його від смерті рятували,
А чим пишався й розхваляв -
У пащу лева передали.
*
Хто друг, хто ворог - не завжди
Ми зовні можем розібратись,
Лиш в лапах наглої біди
Всі стануть чітко проявлятись.
10.04. 2019 р., Київ