Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/03/26/1909
Із Днем театру Мельпомена вітала,
натхнення й успіхів усім бажала,
міркує муза про життя,
записані її слова.
День кожний проживаючи життя,
в якому світла, або темна сторона,
чужим життям і сценою живеш,
і свого ждеш.
Від себе ролі додавати,
а щось від ролі забирати
і не така життя була струна,
натягується кожен день сама.
Струну життя налаштувати теж,
в інше життя на час пірнеш,
та повернутися у своє час,
а чи у ньому все гаразд?
Чуже життя за час прожити,
тоді і своє краще оцінити,
та цінувати день і мить,
пливе повільно, чи біжить.
Туди й сюди несеш любов,
або і гнів весь перетвориш знов,
та ось кулісам закриватися пора,
життя - це гра?
Буває грою тут і там,
в житті реальному вже план,
вперед із розумінням позовуть,
через межу невидиму пройдуть.
Муза невидима благословить,
цінує хто із нею мить,
красу і думку додає в життя,
театр у ньому й муза осяйна.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/03/31/2115
27.03.2019.
Картина Едварда Сіммонса.