Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/03/15/2131
Яскраве сонце заглядає
і весну-красну закликає:
“Ой, веснонько, приходи,
чекають уже ліси.
Ждуть дороги і міста,
через Дніпро три моста,
та уже й всі інші ждуть,
всюди промені дійдуть.”
Глянув промінь у лісок,
де лежить іще сніжок,
і сухий укрив листок,
злежаний отам насток.
На просторі видноколу,
синьому неначе море,
швартувались кораблі,
не пливуть вже нікуди.
А є такі, що пливуть,
синю хвилю додають,
а як хвилі синява,
то буде скоро весна.
Небо синє і блакитне,
храм та іще вежі видно,
білий він неначе сніг,
а над ним – небес блакить.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/03/29/1895
20.02.2019-22.03.2019.
Світлина Ігоря Винниченка:
“Весні дорогу?!”