Рідна моя Ненько, очі розтули:
Гинуть твої діти - дочки та сини.
Гинуть і онуки, і майбутнє - геть!
Сон тяжкий і хворий, сон байдужий - смерть.
Чорний сон, як морок - приспали вороги.
Чорношинний сморід неньці до снаги..
Плач дітей знедолених не відчула ти,
Шляхами переможними викрокують кати.
Сивий попіл в серці, сторіччям не згоріти,
Скільки ж іноземці будуть тебе пити!?
Скільки лях з литвИном, та німецьким злиднєм
Будуть тебе жерти з ранку до обідні...
Ой, прокинься, Нене! Підніми повіки!
Скинь тих людожерів одразу і навіки.
Чоронобіс далекий прирік тебе до страти,
Прокидайся, Нене! Прокидайся, Мати!
Різні в тебе діти, та одна всіх кров.
Боже, дай нам Світла! Воскреси Любов.
Тих, що відсахнулись, не кИдай в забуття,
Хай вони прокинуться - збережи життя.
Прости усіх засліплених, бо віри не ймуть.
Ми серця запалимо, щоб відкрити Путь.
Божий шлях - він зоряний, в нім вічне Майбуття.
Якщо поле зорено - виросте Життя.
Світ Слов'янський - Аріїв вже чекає нас,
Прокидайся, Нене! Прокидайся! Час!
4 .05. 2014 Антоніна Стреленко