Ветерок

Олег Мисаилов
Вітерець

(присутня зарозумиця / присутствует заумь )

Зрозумів , та не торкнувся .
Мерехтів , невдовзві пнувся ...
Малахітовії діжки
Малахітової кІшки .
Не роздався той узвОн ,
Растянувся на пригОн ,
Розпластавшись широкО ,
Заплющив очі молотком ,
Надійно скрючився звінком ,
Манив людей він батогом .
Розкрасив древо на човні .
Скажи , чому не спиться мені ?
Коли Олексу вперше розгнівив
Своіми словами зюнгливими ,
Тоді Крішна зовсів зомлім  ,
Вкидая піснями не щирими .
Зовсім загорівсь місяць .
Місць вільних нема зовсєм ,
Хоча  було пьять , чи десять .
Роздрібнив ти своє кудло ,
Та птах вигнав на джудло ,
Як тин розпався при зимі ,
Тоді стали довше вечори
И мантра що луною до неба льнула ,
Синім льоном синювала та тянула
Візок за собою із ляльками ,
Причудливими святками .
Я не співав тоді , але
Всередині світило сонечко
И вийшовши на божий світ
Вітром та повітрям напоївся ,
Зрозумівши вічний заповіт
Та віршами дюжо розповівся ,
Наче наівна вівцявиця ...