***

"Циганська" історія.

На порозі літа відчуваєш стільки щастя, що хочеться обійняти увесь світ. А коли тобі десять років( ну майже десять), через кілька днів ти їдеш до Одеси, будеш відпочивати у Чорного моря, здається — ще мить і злетиш у вишину і будеш літати як пташка. Трохи хвилювало, що їхати доведеться без друзів, без своїх улюбленців — кота Мефа, песика Бульки, та кроліка Муфти, але де вони дінуться за два тижні?
 Ранкове сонце ще не набрало спекотної сили. Еріка з батьками снідала. Після треба було їхати до міста — навідати дідуся у лікарні, та взяти якусь довідку у дітячій поліклініці. Матуся зібрала їжу для дідуся, тормозок для Еріки та чоловіка. Швидко вдяглися, зібралися та поїхали до міста.
 Дорогою нічого цікавого не трапилося, якщо не враховувати, що Еріка співала пісні на незрозумілій мові( що сама видумала), а музика була з французького фільму старого, ще чорно-білого "Шербурзькі парасольки". Мама вчора дивилася, а Еріка наводила лад у своєї кімнаті. Музику вона запам'ятала, слова придумала, отак їхала, співала, думаючи, що ніхто нічого не чує, за шумом двигуна. Але коли вже під'їзжали до міста, весь автобус із цікавістю дивився в її бік. Батько нарешті теж почув її співи, глянув з підозрою
- Еріка, ну що за витівки?
- Тату, ну мені було сумно, я вирішила пограти у артистку. Двигун так реве, що ніхто нічого не чув.
- То тобі так здаєтся- батько посміхнувся. Все чули тебе.
Еріка спочатку засмутилась, а потім запитала обурено:
- А чому тоді не аплодували?
Батько сміявся аж до самої лікарні.
У лікарні довелося вдягати халати з якогось синтетичного матеріалу, як у фільмах, на ноги натягувати смішнючи шкарпетки — бахіли. Тільки після цього їх пропустили до дідуся. Поки батько викладав з сумки їжу, Еріка швиденько пробіжалася по відділенню. В одну палату двері були відчинені. Дівчинка  обережно зазирнула туди і завмерла. У палаті сиділи справжні цигани. Дві літні та поважні жінки у намистах, картатих спідницях з величезними хустинами на плечах і один чоловік бородатий, з пронизливим поглядом. Вони вже прощалися з чоловіком, що лежал на величезній кроваті. Трійця вийшла з палати і неспішно направилася до виходу з відділення. Еріка хвостиком побігла за ними. Коли вийшли на вулицю, вона насмілилася заговорити.
- Шановні цигани, прийміть мене у свій  табір.
- Гей, мала, який табір? Ти що, книжок начиталася? Ми не кочуємо. Додому їдемо. Брата навідували у лікарні, а тепер додому треба. Справи чекають.
Еріка подумала, що це нормально, що вони зразу не погодилися. Це ж відповідальне діло  — прийняти нову людину у табір. Вона вирішила, що якщо вони довідаються, як вона співає і танцює, то відразу візьмуть її. І вона заспівала пісню з фільму про французький парасольки, та почала танцювати. Те, що дівчинка була в величезному халаті і бахілах, додавало неповторний шарм її виступу. Жінки з своїм супутником ледь навколішки не упали — так реготали. Потім одна з циганок достала люльку, повільно розкурила її і сказала — тебе вже шукають, не хвилюй своїх батьків. Іди хутко назад до лікарні.
- А я ще вмію ворожити - відчайдушно сбрехала Еріка, втрачаючи останню надію потрапити до табору. Да, можу на картах, а можу по руці.
- Мала, посміялися і годі. Ми не кочуємо, нема в нас табора. Меньше дивися різні дурні серіали. Іди до батьків, бо може тебе вже шукають.
Цигани сіли у тролейбус, а Еріка у халаті та бахілах залишилася на зупинці. " Її серце було розбите"- думала вона, коли йшла до лікарні. Вона так ясно уявляла свої пригоди у циганському таборі, їй так подобалося уявляти себе у циганському вбранні, що вона ледь не пройшла мимо лікарні, де ( ой, мамо, дорога) на неї чекав батько. Він стояв біля входу і його обличчя нічого хорошого не обіцяло.
- Я бігав навкруги, як хорт! Де ти була?! Пішли до дідуся - суворо сказав тато, розвернувся і швидко пішов. Еріка ледь встигала за ним.
У дідуся в палаті вона розповіла що майже потрапила до циганського табора. Що циганки Ляля та Марі( прийшлося вигадувати циганками імена)навчили її ворожінню, та циганським танцям.  Під час її розповіді дідусь дуже виразно поглядав на батька і всміхався.
- Що, Олекса, кров — не вода? Пом'ятаєш жаб?
- Тату, не зараз, я вас прошу!
- Не зараз, так не зараз - погодився дід.
- А що ти робив із жабами, тато?
- Царівну шукав- відповів дідусь - не одна ти фантазерка у нашої родині.
День видався багатий на події. В поліклініці ледве встигли взяти довідку, потім ще треба було купити різні господарчі дрібниці — мама написала довгий список. Потім з важкими сумками довго їхали на автостанцію. В автобусі Еріка закуняла. Наснилися їй циганські пісні і танці, табор, степ. Вона головна у таборі ворожка, на ній картаті спідниці, намиста і карти в руках...
Весь вільний час, до свого від'їзду до Одесси, Еріка з друзями грали у циганський табор, а її історію про те, що в місті вона ледве не пішла з циганами кочувати, як їі навчили ворожити дві поважні циганки,як вразили їх її танці та співи, вивчили напам'ять навіть коти та собаки у Олександрівці.