В мальовничому куточку,там, де бистра пустунка річка робить різкий поворот,утоворюючи мальовничу затоку,там,де ліс стоїть стіною,ніби підпираючи небо,там, де на заливному лужку ростуть надзвичайно красиві квіти над якими весело літають різнокольорові метелики і діловито гудуть бжділки та джмелики,там,у гарному затишному будиночку,що стоїть акурат на горі над лужком живе весела,пустотлива,добра, розумна,кмітлива і гарненька дічинка на ім'я Яринка. Проте всі з любов'ю кличуть її Орисею. Орисі йде десятий рочок,а її пустуну братику Богданчику восьмий. Дітки нерозлучні і ніколи не сваряться. А знаєте чому? Тому що вони розумні і слухняні. Обидва знають що дівчатка й хлопчики мають не сваритися,а жити мирно і дружити. І саме тому вони мають добрих друзів. Тато дітлахів -Микола Гнатович,працює агрономом,мама -Людмила Семенівна,знана вчителька,бабуся -Тетяна Іванівна,теж вчителька яку всі люблять і шанують. Дідусь-Гнат Свиридович,знаний пасічник а в минулому теж вчитель якого всі теж поважають і цінують. Орися з Богданчиком та їх друзі обожнюють дідуся.
-Учітеся дітки! Учітеся жити,радіти життю,цінувати кожен прожитий день! Бережіть свою дружбу і разом стійте одне за одного! Люди думають що вони царі природи,чи не так? Е,ні! Якщо людина робить щось,то вона має робити це так аби не шкодити матінці -природі,але якщо людина почне зазнаватися і пхати як неслухняне маля свого носа куди не слід то матінка -природа що робить? Га? Матінка -природа довго терпить але потім мститься людині за недбалість і неповагу до себе! А як? А це і землетруси ,і цунамі,і урагани,і безліч хвороб,і голод навіть! Ось так,мої любі! От дивіться,поля захищені лісосмугами для чого? Для того аби вітри не шкодили врожаю і щоби родючий грунт не нищили. А ще для того аби утримувати вологу у посушливу днину! От для чого люди системи зрошення придумали,як гадаєте? Для того аби рослини корисні набиралися сил і дали щедрий урожай! Вода дає всьому життя! Тож дбайте про природу,любіть її і вона вам з торицею віддячить! -часто казав Гнат Свиридович,посміхаючись у вуса.
Орися та її друзі дуже люблять казки,і дідо з бабусею знають їх безліч і вечорами часто охоче розповідають їх діткам. Дітки чим могли допомагали дорослим по господарству. Та вони і подумати не могли що самі втраплять у казку! А трапилося це так.....
.......Стояли спекотні посушливі дні,і всі в тому числі й дітки намагалися врятувати врожай і дбали щоб худобі домашній і птиці було що пити.
-Давненько дощу не було щось! Дихати немає чим,дуже душно. Лише надвечір і вночі трохи попускає духоту. Що ж то буде? От біда!-бідкалася бабуся,Тетяна Іванівна.
-Бабусенько,ми врятуємо урожай! Все буде добре! -казала Орися.
-Як би ж то,доню! Все просить дощу,а його все немає! Тато і його друзі зараз роблять усе аби напоїти поля життєдайною водою,та й городи теж і наш луг і ліс води просить! Ви молодці,помічнички наші!-сказала мама.
-А як же! Ми ж друзі! І у нас один за всіх і всі за одного!-сказав Богданчик.
-І це добре дуже,синку!-сказала мама.
Дітки в той день довго не могли заснути. А коли заснули то бачили дивний сон. Якусь красиву,надзвичайну країну. Там були дивні будиночки,жили ельфи,феї і королеву звали Аманда Теа. І Орисі цей сон дуже сподобався! Проте вона прокинулася дуже рано,ледве проспівав півник. Дівчинка труснула головою,скочила на ніжки і побігла до криниці. Там вона вмилася,витягнувши відро студеної водиці,а потім скинула нічну сорочечку і бу-у-у-бух! Вилляла на себе ціле відро. Ууууух! Хорошеееее! Орися витерлася рушничком,труснула мокрими кучериками і вдягнувши легке платтячко пішла снідати. Вона випила чашку молока з пиріжком,погодувала котика Тимка,песика Бровка,курочок,качок,гусей та на додачу курчаток,каченяток і гусеняток,не забула кроликів , а потім узяла рядно,книжку і побігла росянистим лугом до річки. Там вона постелил рядно,скинула платтячко і шубовсть у воду! Наплавашись,напірнавшися досхочу дівчинка вмостилася засмагати ,аж раптом її увагу привернула велика і дуже красива ромашка. Орися простягнула було ручку щоби зірвати квітку і відсахнулася. Було від чого. Квітка дивилася на неї переляканими очицями і відчайдушно,наче ручками махала своїми листочками.
-Йой,вибач,люба ромашечко! Я не хтіла тебе скривдити! Я просто хтіла роздивитися тебе поближче! Вибач! Я не завдам тобі шкоди!-сказала Орися.
-Усе гараз,Орисенько! Не хвилюйся! Ти і твій братик Богданчик,і твої друзі дітки розумні і не кривдите ані квітку,ані травиночку ,ані гілочку. Молодці!-мовила лагідно квітка.
-Йой,а звідки ти знаєш як ми звати?!-здивовано скрикнула дівчинка.
-О,я все про тебе і твою родину і твоїх друзів знаю! Адже я -королева ромашок!-лагідно мовила квітка.
-Йой,вибачте,ваша величносте! Я ж не знала хто ви є! -скрикнула Орися.
-Усе добре,дитинко моя! Не хвилюйся! Страшна біда суне на нас!-відповіла квітка.
-Біда?! Що за біда?!-скрикнула Орися.
-О,з далеких країв,з-за високих гір,летить сюди за наказом своєї господині,злої і підступної чаклункм Могди,лютий і безжальний вітер -суховій! Не знає він ані жалю ,ані пощади! Усе на своєму шляху спопеляє він своїм гарячим подихом залишаючи після себе пустелю! Проте є одна річ ,проти якої лиходій -суховій безсилий! Це вода! Біжи мерщій дому,Орисю,розкажи все що я кажу оце тобі,дідусеві своєму,татові,друзям,забезпечте зрошення полям,городам,садам,лугові нашому і проклятий суховій не встоїть!-мовила квітка.
-Я біжу негайно,ваша величносте! Не можна допустити аби загинув врожай,загинуло все живе! -сказала Орися.
-От і молодець! А потім приходь сюди з братиком і друзями,я багато чого вам розповім. Суховій,скажу я тобі,не завше був лиходієм,ун був добрим вітром,і улюбленцем батька всіх вітрів! Як він втрапив у пазурі підступної Могди,того я не відаю! Але лише батько усіх вітрів знає як зняти чари Могди і звільнити веселого вітра з її пазурів!-мовила квітка.
-Батько усіх вітрів?! Чекай,дідусь нам розповідав про нього! -сказала Орися.
-Вірно,Орисенько! Твій дідо мудра людина і багато чого знає! Розкажи йому про нашу зустріч,про свій сон. Побачиш,Гнат Свиридович розповість багато чого цікавого! А зараз біжи,моя хороша! А я чекатиму тебе ,твого братика і твоїх друзів тут! Біжи,дитинко!-сказала квітка.
-Добре,ваша величносте! Я біжу! Чекайте на нас!-відповіла дівчинка,скочила на ніжки і щодуху дременула дому.
Цікаво що ж було далі,мій читачу?Чи не так?! Тоді давайте дочекаємося поки Орися добіжить додому,віддихається і ... Бачу що вам цікаво! Давайте й ми тихенько дістанемося до будиночка, а там...там почнеться справжня казка! А поки що не будемо гаяти часу і вперед,за Орисею!....